Роздiл 16

- Авжеж, дівчина, - гордо промовляє Ведмідь.

Штовхаю його в бік, що знову починається?

- Вона у мене трохи сором'язлива, тому задавайте питання мені, - ігнорує моє шипіння з поштовхами, невимушено продовжуючи спілкуватися з представниками кінотеатру, як я зрозуміла.

- Скажіть на камеру, як ви відреагували на перемогу?

- Ну, здивувався, - Міша знизує плечима.

- А раніше виходило в чомусь вигравати?

- Частіше виходило. Програвати мені не подобається.

На питання Ведмідь відповідає набагато стриманіше, ніж зі мною звик перемовлятися. Просто, зрозуміло, впевнено. Не задається з жартівливими відмовками. Такого Ведмедя я раніше не знала.

Інтерв'ю тривало недовго. Ще були питання, чому вибрав цей кінотеатр, які побажання будуть, і на особисте питання Дарський відповів: «Я звичайний студент».

Лише подумати! Не зірковий футболіст. Не найкращий голкіпер століття. Не всіма обожнюваний красень, здатний чарівністю лікувати стадіони. Він звичайний студент, розумієш. Впасти та валятися! Тільки заради цього я не дарма дала себе затягнути до кінотеатру. Хі-хі.

І ось ці ось його відповіді якось витіснили майже всі сумніви.

Нас урочисто проводжають у зал. Та не кудись там, а в окрему віп-ложу з балкончиком. Всі глядачі тісняться на рядах, а ми на узвишші на зручному диванчику.

Щоправда, в залі я б настільки не напружувалась, як ділити один диванчик з Ведмедем. До того ж у темряві, в залі повністю згасло освітлення, лише від екрану підсвічується.

Ще перед початком фільму до нас підійшов офіціант, прийняв замовлення. Мишко попросив принести, чим належить вечеряти в кінотеатрі голодному переможцю розіграшу з його дівчиною. Знову вигадує. Але я мовчу заради незвичайної акції.

Починається фільм.

- Це що, бойовик з жахами? - здогадуюся вже за назвою.

- Популярна прем'єра. Тобі точно сподобається, - переконливо вимовляє.

- Але я більше люблю інші жанри.

- Боїшся?

Ведмідь посувається ближче.

- Ні-ні, не боюся. Раніше такі фільми дивилася.

- От і розумниця. Але якщо що, я поруч. Стрибай на мої коліна зверху, не соромся.

Який добрий Ведмідь. Нічого, крім дупи, для мене не шкодує.

- Сказала ж, мене не налякати кіношними жахалками. Ой, а чому його голова покотилася? - схоплююся з диванчика.

- Дивись далі, моя хоробра Зірочко, - повертає назад, ближче до себе. - Бачиш? Голова відростає. У нього ж з'явилися після блискавки здібності.

Мені трохи легшає. Все-таки головний герой. А тут і замовлення приносять відразу двоє офіціантів з тацями. На них відволіклася.

- Приємного вечора, - бажаючи, хлопці швидко розчиняються в темряві.

Мені доводиться нижче нахилитися, щоб розглянути, чим нам стіл завалили.

- Ого... я думала в подарунок тільки попкорн і напій, - дивуюся ще більше, ніж відросла раптово голова. Тут стільки всього, що я навіть не знаю, з чого починати.

З Ведмедем звичайний кінотеатр перетворився на ресторан класу люкс.

У мене дуже дивні відчуття…

***

Любі читачі, не забувайте натискати сердечко/вподобайку на сторінці книги та ділитися враженнями у коментарях:)))

Якщо не встигли ще, то підримайте)

Натхнення від ваших реакцій зростає❤️

До зустрічі у продовженні!