Роздiл 10/1

Нічого не відповідаю, хапаю шматок піци, відкушую та сердито жую. Навіщо він чіпляється до мене? Чому раптом зі злого став добрим Ведмедем?

Ще й турбується, чай підливає. Розмовчиками намагається відволікати. Придивляюся до футболіста уважніше. Міша швидко розправляється з салатом, половина піци полетіла в нього, решту він всю мені посуває. Не жадібний. Шини вміє накачувати. Полиці на місце чіпляти. І в чужих комп'ютерах встановлювати швидко свої фотографії. Думаю так, що від такого красеня і діточки вийдуть славні…

Кхе-кхе!

- З тобою все гаразд? Хочеш водички?

Міша відразу реагує, коли вдавилася. Підбігає до мене і дбайливо по спинці поплескує.

- Все добре, обійшлося, - зніяковівши, смикаюся в інший бік від його моторної лапи.

Фух, не можна думати про дітей, дивлячись на Ведмедя. Ну який з нього наречений? Мене ж заклюють його шанувальниці. Швидше за все, йому було нудно, то він і знайшов розвагу на вечір. Поки мені не віриться, що Дарський здатний на серйозні почуття. Та й взагалі я подібних красенів раніше побоювалася і обходила завжди стороною.

- Нам потрібно познайомитися ближче, - як раптом вирішує Мишко. - Ти тому зі мною така полохлива, що мало знаєш мене.

Це де він побачив полохливу?

Так я... я фільми жахів дивлюся і не закриваю очі. Потай від батьків побувала з подругою разок у нічному клубі. І ось ще що! Працювати адміністратором для футболістів - не для нерішучих скромниць.

- Ми вже достатньо знайомі, - замість усього відповідаю.

- Тоді скажи, скільки мені років? Де навчаюся? Де живу? Що люблю їсти на сніданок?

Ем-м…

Ото причепився. Ведмідь вичікувально впивається поглядом, постукуючи по столу довгими пальцями. О, приманив офіціантку, вона йому втретє міняє тарілку з приладами. На мене взагалі нуль уваги.

Так, треба йти. Все одно я відповідей не знаю.

Інша офіціантка приносить десерти. Знову у мене слинки течуть. Шоколадний мус зі свіжою полуницею. За що такі випробування? Ноги з канапки відмовляються вставати, а в руці вже десертна ложка застрягла.

Що ж. Зітхаю.

- Я не знаю відповіді на ці питання, - зізнаюся.

А особливо на ту, що мене з першої зустрічі цілими днями хвилює.

- Ось бачиш! - тріумфально вигукує на весь зал Ведмідь. - Зараз влаштуємо швидкий обмін інформацією.