Роздiл 6

Міша

- Зараз, ось зараз буде цей влучний момент. Ух, як полетів гарно!

- Міхо, краще б тобі у балет, а не ворота займати!

Ясна річ, всі регочуть. Перед тренуванням, під час і після немає інших тем для приколів. Нічого для мене друзі не шкодують. Назар примудрився зняти моє падіння на телефон, ще й скаржиться, що ніхто не зробив відос, як перед цим мене зворушливо помили.

- Ну досить уже, - бурчу, відвертаючись.

Це ж я завжди такий! Встигаю зняти найкращі моменти, голосніше за всіх іржу та приколююся. Але з появою в нашому клубі доньки тренера, моє місце заводили в команді змінюється. У дупі моє місце тепер. Від того й прикро втричі. Ну я не звик себе показувати лузером.

Команда тим часом сперечається, чому донька тренера чіпляється саме до мене. Поки вони стрибають у міркуваннях від “запала на мене” до “ненавидить”, я переглядаю відео.

Так і знав! Нічого випадкового! Якщо глечик у руках могла ще не втримати, все-таки дівчина. Тим паче Аліна виглядає тендітною, а коли розкриє широко темно-карі очі, такі темні, ніби в її райдужках шоколад розтопили, то ось тоді сама невинність у плоті.

Але на відео видно, як ця невинність стрибнула на стіл в адміністраторській будці. Дуже навіть помітно, куди вона дивиться. Найдивніше! Це до того, як я послизнувся. І після мого падіння звісила голову, уважно розглядаючи, дідько знає що на мені. Всім зрозуміло, що непросто так масляна калюжа з кульками з'явилася. До появи Аліни такого ще не було.

- А ви пам'ятаєте, як тренер місяць тому обурювався, що Міха занадто веселий на тренуваннях? Ти ж нам тоді пару разів зривав гру, - пригадує Артем.

- Можна подумати, я один зривав!

- Не один, але до тебе більше уваги. Ти ж голкіпер, не ми, - Ілля каже і знизує плечима.

- І замінити тебе збирався, якщо не станеш ставитися серйозніше, - і Назар тут додає подробиці, які я тоді не сприйняв всерйоз.

- Ну і? Не бачу зв'язку.

Вірніше, знаю, але не висловлюю вголос. Багато хто в команді мітять зайняти моє місце. Ось чому заговорили так, ось що домагаються. Дзуськи я їм ворота віддам!

- Дарський, чого ти відразу насупився? Ми ж не тому, що ворота зібралися віджати.

Угу-угу. Завтра футболку одягну з написом «вірю» та відповідною картинкою середнього пальця.

- Справді, бро, - Артем ближче підходить. - Ми всього лише припускаємо. Ну а раптом погрози тренера якось пов'язані з донькою? Наприклад, дав завдання - не розслаблятися голкіперу. Адже ти двічі за сьогодні від дівчини отримав. Куди це годиться? Нас же засміють, якщо дізнаються вболівальники.

- Почекай ти, два рази рахувати, - сміється Назар, показуючи на мене. - Можливо, третю спробу Аліна на вечір готує. Зайде Міха в під'їзд, а там як бабахне, як полетять на всі боки кульки. Гей, ти куди? Постій ще з нами!

Більше немає бажання це вислуховувати.

- Сьогодні смійтеся без мене, гаразд? - стрибаю в машину, швидко від'їжджаю. На моє запитання відповідь взагалі не потрібна.

Перед поворотом кидаю побіжний погляд у бік вікон клубу. Вона ще там, я бачив її байк на стоянці. Стільки ганьби пережив через цю дрібну дівчину. Яка ж ти стерво, Аліно! Імечко доньки тренера повторюю ще з більш грізним гарчанням. Ні, треба грубіше, щоб відчула на відстані і зі стільця впала.

Відчиняю вікно і кричу на всю міць: «Аліно, щоб тобі нареченого знайти відбитого з рогами!»

- Це я не вам, - кажу переляканій жінці, що визирає на світлофорі з сусідньої машини.

Їду далі і думаю, шкода її нареченого. Мало що вередливу Аліну доведеться терпіти, так до неї ж бонусом піде її батько. Уявляти Самвела в якості тестя на тверезу голову не можна. Моя психіка до таких жахів точно не готувалася.