Роздiл 3

Аліна

Тато в кінці дня каже: “Ну що, доню, спробувала і досить". Ні вже, я стою на своєму. Прикидаюся, ніби мені дуже робота сподобалась. Завжди мріяла про таку. Щоб полиці падали, ноги відвалювалися, голова міркувала насилу та всюди футболісти мене діставали.

Нічого, потерплю. Бо я знаю, чого домагаюся. Татові доведеться визнати, який він був не правий…

Сідаю на байк і їду додому. По дорозі згадую, що збиралася заїхати в кондитерську. А може краще відразу в аптеку? Чимось мені треба стреси лікувати.

Поки вибираю підлікуватися великим круасаном з шоколадною начинкою. Якщо будуть зефірки, теж візьму.

Вирулюю в бік центру, стежу за рухом. Знак це чи не знак? Не можу ніяк заспокоїтися.

Під час перепочинку на робочому місці згадувала всі слова баби Тамари. Подзвонила мамі, попросила знайти мій старий блокнот і прочитати запис на останній сторінці. Мама здивувалася, звичайно, чого я раптом згадала. Віджартувалася, що подрузі розповідала, вирішила перевірити - так там чи ні.

На мій жах, я майже нічого не забула. Тільки переплутала трохи деталей.

Баба Тамара, сусідка моєї прабабусі Марі, якось прийшла до нас у гості і повідомила, що дівчинка готова. Тобто, я, в свої п'ятнадцять років. Прабабуся осушила склянку чорничної настоянки, закусила пучком кінзи і промовила - час прийшов, отже, починаємо.

Те що відбувалося далі, нормальні люди навряд чи зрозуміють. Але всі за лінією моєї мами вірять і їздять в гори за важливими ворожіннями на долю. Так ось, баба Тамарка принесла в пакетику крупу, по якій топталася священна вівця. Шепотіла на неї, примовляла, пару разів мене туди плюнути змусили. Потім вийшли всі разом надвір і там перевіряли, що вийшло.

А вийшло таке-е…

Ворожка знайшла спочатку знаки на одному нареченому. Прикмети в крупі побачила - родима пляма у вигляді півмісяця зліва на грудях, а на правій сідниці родима пляма у вигляді зірки. Але це ще не все!

Як раптом баба Тамара після настоянки, звісно ж, руками поводила, і помітила там знаки інші - у хлопця буде п'ять родимок в лінію між лопаток, а зверху стегна ще шість трикутником.

На ворожіння прибігла прабабусина кішка. Так зацікавилася, що перевернула миску з крупою. Ворожка схопилася за голову. Сказала, що тепер не зрозуміє, який з хлопців стане моїм нареченим, а який обдурить і зло принесе. Тільки один з них кохатиме щиро, і зможе врятувати від іншого, поганого. Порадила шукати двох, про всяк випадок, і там вже на місці перевіряти. Адже повторити ворожіння можна лише через двадцять п'ять років.

Отже, мені було тоді п'ятнадцять. Зараз мені дев'ятнадцять, нещодавно виповнилось. І я не знаю, чи то полювати за хлопцями зі знаками, чи то залишатися однією до сорока?...

Кілька разів я ловила хлопців з родимками, але потім не знаходилося в іншому місці. А так, щоб з півмісяцем ходив... Вперше побачила! Ось чому так сторопіла, ніби туманом завіяло голову.

З усіма думками і спогадами проїжджаю поворот, куди мені треба. Заново доводиться об'їжджати. А тут ще й підрізають мені шлях, нахабно влаштовуючись на парковці. Не розрахувала трохи і мало не в'їхала в багажник чорного мерса крутої спортивної моделі. Ззаду нахабний великий напис, наче сам говорить про господаря «Ведмідь за кермом».

Ну, подумаєш. Розвелося ведмедів, що й проїхати не можна.

Ой-й…

Зі спортивної тачки вилазить господар. Вже знайомий все-таки ведмідь, не якийсь залітний з лісу. Не дивлячись на мене, спочатку перевіряє дорогоцінний багажник. Заспокоюється. Ближче підходить.

Краще б я шолом не знімала!

- Знову ти? - зло звужує очі та більше не жартує.

- Я, - відповідаю стримано.

Поки терпляче з ним поводжу себе через знак.