Роздiл 2

Хлопці стоять майже оголені. Багато хлопців. Всі рослі, підтягнуті, красені. Футболісти, помічаючи мене, сміються, кличуть до себе відпочити від роботи.

І я стою... серце від жаху колотиться, закриваюся посилкою.

- Вибачте, я переплутала номер кабінету.

- Це ти вдало переплутала, - вигукує один з них, світленький.

Ближче всіх до мене підходить зеленоокий Ведмідь. На ньому лише плавки з одягу. Глузливо розглядає мій яскравий рум'янець, і посилку з рук забирає.

- Подарунок мені принесла? Як тебе тренер називав, Аліною? - бавиться нахабний шатен.

- Т-так ... - відповідаю, наче у заціпенінні.

Я все ще не втекла і навіть дала відібрати коробку з рук... Часто кліпаю очима, видаючи невиразні звуки.

Але! У мене є на те пояснення. Ні, не таке, що я очманіла від мужнього торсу Ведмедя. Від його засмаглої шкіри зі сповзаючими краплями води. Хоча він красунчик, помітно, що регулярно тренується. Проте мені не звикати бачити хлопців у плавках. Кілька років плаванням займалася, надивилася на всяких.

Уся моя увага там, на його грудях, біля серця.

Невже це воно?!

- Аліно, гей-гей, ти це... обережніше, не з'їси мене оченятами. Краще після тренування підходь, покажу ще свої кубики, - нахабний-пренахабний футболіст випендрюється перед друзями.

А ті й раді старатися, пропонують і до них уважніше придивитися. У них теж є, що показувати.

Пирхаю від збоченості місцевих павичів. Бр-р-р! Туман розсіюється в голові. Та що ж я стою? Ганьблюся!

Підстрибую і вихоплюю у самозакоханого Міші коробку. Він тут найяскравіший представник спортивного звіринця.

- Ще раз моє забереш, руки відкушу! - загрозливо шикаю і тікаю.

- Я зрозумів, тобі подобається гратися в зухвалу дівчинку, - навздогін мені вигукує нахабний Ведмідь.

Ось і не вгадав. З такими збоченими красунчиками, я б пограла у клітку. Закрила його і нехай там сидить, лапи тримає подалі.

Віднесла коробку в потрібний відділ. Затрималася там, чаєм напоїли, ближче роззнайомилася з колективом. Напевно, подружимося. Принесу завтра мамині ватрушки жінок пригостити.

З невеликим запізненням повертаюся на свій пост. І щоб я не думала, перед очима стоять груди Міші-Ведмедя... Неймовірно, але у нього є родима пляма у вигляді півмісяця. Точно не тату.

Але чи знак це?

Якщо так, тоді має бути і другий, у тому місці, куди б... кхм-кхм... не хотілося заглядати. Треба повністю згадати, що мені нагадала сусідка прабабусі. Там таке складне передбачення, і років чимало пройшло. Сподіваюся, я що-небудь переплутала. Футболіст, та ще й ведмежі повадки. Ні-ні, нехай трапиться помилка. Не так я уявляла носія знаків долі.

Мені телефонують, що треба віднести головному тренеру на підпис накладну на закупівлю спортивних товарів. Роздруковую бланк і вирушаю до центрального поля.

***

У перший тиждень викладка розділів кожного дня. Далі за графіком)

Дякую всім за підтримку новинки!❤️

Додавайте книгу до бібліотеки, щоб бачити оновлення. І буду вдячна за ваші зірочки/вподобайки на головній сторінці книги✨

До зустрічі у продовженні:))