Розділ 20.2: Пустеля

Політ у воду був швидким і навіть граціозним. У супер солдата було секунди три, щоб урятувати Ракету.

Перша секунда: супер солдат пірнув у воду, до самого дна.

Друга секунда: відштовхнувшись від дна що було сили, він помчав до Ракети.

Третя секунда: на місці він підхопив друга з води й жбурнув уперед, якомога далі від себе.

Міст почав обвалюватися просто на супер солдата, засипаючи його камінням і всім, що було на мосту, — людьми та технікою. Крижана вода змішалася з пилом і уламками, а над річкою розлилося глухе, важке гуркотіння, що відлунювало в скелях по обидва береги.

Ракета спостерігав за всім здалеку. Допливши до берега, він відсапувався й бачив лише те, як Базука обстрілює воду в тому місці, де зник супер солдат. Віддихавшись, Ракета підвівся на ноги й посміхнувся.

— Треба допомогти, а то ще втопиться, не дай Архітекторе, — секунда, і вітер, пилюка та вода піднялися вихором за Ракетою, а риби лише в страху ховалися під камінням, радіючи, що їх не підняло в небо.

За мить він уже був біля Базуки й досить сильно вдарив того по обличчю. Щелепу нападника було зламано. Але в ту ж секунду той повторно випустив снаряди зі своїх рук, і вони полетіли слідом за Ракетою. Та Ракета був хитрішим. Відбігши на десятки метрів, він зачекав, поки снаряди наблизяться, і рвонув до Базуки. Не встиг той навіть подумати, як Ракета опинився в нього за спиною — і снаряди підірвали самого Базуку.

Струсивши з себе кров, Ракета глянув у воду. Супер солдата все не було й не було. Раптом його штовхнули в плече. Озирнувшись, Ракета побачив супер солдата, що теж дивився вниз. Обійнявши друга, Ракета посміхнувся.

— Думав, тебе вже вбили, здоровань, — хвилина спокою, а тоді на горизонті з’явилися останні супротивники. Двоє братів-близнюків. Щойно вони наблизилися, їхні тіла змінили форму: в одного вони стали, як у супер солдата, в іншого — як у Ракети.

— Ох, я зрозумів, — прокоментував Ракета. У ту ж секунду один із братів рвонув уперед і атакував супер солдата. Ракета взяв на себе велетня.

Частина 1: Ртуть

Нападник рухався швидко, навіть занадто швидко, практично як Ракета.

— Звати мене Ртуть, порушнику, — звернувся Ртуть до супер солдата під час атаки. Той лише потроху відходив від Ракети та іншого нападника, щоб нікому не зашкодити. Ртуть з усіх сил атакував супер солдата в різні частини тіла, намагаючись хоч якось пробити його броню. Але це не мало жодного сенсу. Усі атаки були, наче лоскіт, і не завдавали ніякої шкоди. Секунда, друга, десята — Ртуть почав сповільнюватися.

Щойно випала нагода, супер солдат схопив його за руку, притягнув до себе й узяв у захват. Ртуть почав дуже швидко вібрувати на місці. Через цю вібрацію його було надзвичайно важко втримати. Руки не втримали — Ртуть вирвався й рвонув до Ракети. Оні схопив його, а Ртуть миттю відірвав йому руку…

Частина 2: Оні

— Звати мене Оні, — промовив басистим голосом велетень і став у стійку.

— А мене звати… — секунда, і Ракета вдарив Оні в щелепу, але рука одразу ж сильно заболіла. — Ах ти ж, срака! Ти що, з металу там? Ой! — кулак Оні полетів у Ракету, але той ухилився. Ракета почав пришвидшуватися, повторно створюючи вихор навколо Оні й атакуючи його звідусіль. Секунда — Ракета відбіг на сотню метрів і з розгону вдарив Оні в живіт. Ця атака спрацювала, тому він почав повторювати її знову й знову. Нарешті Оні впав на коліна, зігнувшись навпіл. Ракета повернувся до нього й став бити просто в обличчя впритул. Але на десятому ударі Оні схопив його за руку й тримав мертвою хваткою.

Шок: рука Ракети відлетіла від його тіла…

Частина 3: Руйнація

Ракета різко потягнув себе в інший бік, виламавши руку, яку тримав Оні, і тим самим вирвався. Наступної секунди він побіг за своєю рукою, вигукнувши:

— Мені треба десять секунд!

Супер солдат зрозумів. На місці він схопив Оні, затиснувши його голову під пахвою. Потім глянув на Ртуть, який намірився побігти за Ракетою, і тіло ніби саме підняло вільну руку, почавши створювати в долоні ядерну енергетичну кулю. Світ наче сповільнився, даючи супер солдату можливість прицілитися. Один, два, три — постріл. Час повернувся до звичайного темпу, і менш ніж за долю секунди біля Ртуті спалахнув невеликий вибух, що стер половину його тіла. Нападник приголомшено глянув востаннє на свого брата й упав на землю.

Оні в люті відкинув супер солдата й кинувся на нього, але одразу отримав удар у щелепу від Ракети.

Опинившись за спиною, Ракета посміхнувся.

— Крута сила! Покажемо цьому Оні, де раки зимують? — супер солдат посміхнувся й кивнув на знак згоди. Ракета вдарив Оні в голову, супер солдат — у живіт. Удар у праву щоку, удар ногою в спину, удар у ніс, удар у потилицю… Вони били його близько хвилини, поки від нього не залишилися самі кістки.

Після цього перевели подих, посміхнулися й рушили вглиб Німеччини, дедалі ближче підступаючи до Джітлера.