22.3

   Він розсміявся, підводячись з ліжка.

   — Ні. Мені подобається це робити з тобою.

   Обійшов ліжко. Я саме теж підвелася. Легко поцілував мене в кінчик носа і попрямував до дверей.

   — На сніданку зустрінемося.

   Провела його поглядом і підійшла до дзеркала. Поглянула на своє відображення — і ніби не впізнала себе. Очі блищать, посмішка не сходить з губ, і взагалі я виглядаю інакше.

   До кімнати зайшла Сандра і стала поруч зі мною, обережно торкаючись волосся, розплутуючи його і дивлячись на мене з якоюсь радістю в очах. Поллі тим часом швидко побігла до ванни, готуючи все до процедур.

   — Дуже помітно… що я щаслива? — пошепки запитала я.

   — Так, ви ніби світитесь, — відповіла вона і почала допомагати знімати сорочку.

   Раптом завмерла і невдоволено насупилася.

   — А це що таке?

   Я поглянула на місця, де вчора Коін зірвав перев’язки.

   — Учора трохи захопилися.

   — Він у мене зараз отримає, — обурилася вона, знімаючи інші бинти.

   — Не треба, будь ласка. Він і без вас учора відчував провину.

   Вона поглянула на мене з якоюсь майже материнською любов’ю.

   — Ви як малі діти. Не буду я його відчитувати.

   Після ретельного огляду вирішили залишити перев’язки лише на спині. Шия була зовсім чиста — жодних слідів удушення, плече теж уже набуло нормального кольору. Тож сьогодні я нарешті вдягла сукню з відкритішим вирізом, бо останнім часом ходила закутана, мов монахиня.

   На сніданку батько щось жваво обговорював із Коіном. Мама не зводила з мене очей, ніби чекала, коли чоловіки нарешті поїдуть на роботу.

   — Кохана, які плани на сьогодні? — запитав чоловік, торкнувшись моєї долоні.

   — Якщо мені все ще не можна виходити на роботу, — я невдоволено глянула на нього, — мабуть, поїдемо з мамою до селища. Я ж так і не познайомилася з новим головою, та й сиротинець обов’язково треба провідати. До речі, сьогодні Анетт повернеться?

   Мама хитнула головою, погоджуючись із таким розкладом. Коін уважно подивився на мене.

   — Ні. Поки що Анетт залишатиметься в місті — у неї зараз тестування на зарахування.

   Поглянув на мене з турботою.

   — Ти впевнена, що вже достатньо відновилася?

   — Так, мій коханий, впевнена, — відповіла я з усмішкою.

   Ми провели чоловіків до карети. Коін ніжно поцілував мене — і вони поїхали. Мама миттю опинилася за моєю спиною.

   — То що було?

   Я розвернулася й попрямувала до будинку, проігнорувавши її запитання. Маркус стояв біля дверей; я підійшла до нього.

   — Як гадаєте, за годину карета буде готова?

   — Звичайно. Можливо, краще, щоб я з’їздив за подарунками та смаколиками, а вже потім вирушимо до селища?

   — Ні, ми з мамою все виберемо самі. Хочу вибратися з маєтку — засиділася.

   Він схилив голову зі стриманою посмішкою і одразу попрямував до стайні. Мама стояла поруч, невдоволено дивлячись на мене.

   — Чого ти мене ігноруєш? — обурено запитала вона, схрестивши руки на грудях.

   — Я не ігнорую тебе. Просто не розумію, про що ти.

   — Ви сьогодні ночували разом. А вчора ти ходила до кабінету в досить привабливому вбранні.

   — Це тобі Поллі доповіла? — я невдоволено поглянула на помічницю.

   Вона тінню йшла за нами і перелякано спостерігала за розмовою.

   — Заспокойся. Вона нічого не доповідала. Просто поки що недосвідчена й дуже легко читається.

   — Нічого не було. Він просто переживає за мій стан.

   — Та що ж це таке… — обурилася мама. — Коли я вже онуків дочекаюся?

   — Досить уже.

   — Але мені подобається його ставлення до тебе. Це добре, коли чоловік думає не лише про себе і свої забаганки.

   Вона замислилася на мить і додала:

   — Мені його навіть трохи шкода..... Він занадто боїться тобі нашкодити.

   Я мовчки опустила погляд. Чомусь від цих слів стало тепло — і трохи ніяково.

   Пішли, підготувалися з мамою до подорожі. Маркус усе подбав, попередив Поллі, що вона теж має їхати з нами, щоб мати уявлення, чим саме займатиметься герцогиня.

   Для початку — поїздка до міста за смаколиками. Мама попросила фурмана з’їхати зі звичного шляху, їй на кілька хвилин треба було зайти в один заклад. Мені навіть заборонили визирати, щоб ніхто не бачив поважну герцогиню в такому місці.

   Я обережно роздивлялася людей на вулиці з-за шторок карети. Стільки яскравих і відвертих нарядів у дівчат я ще не бачила. В якийсь момент навіть Поллі не витримала, гучно зойкнула і прикрила рота. Саме тоді одна красуня щось пропонувала Маркусу, активно привертаючи увагу до ледь схованих принад, і я сама від здивування роззявила рота.

   Мама швидко повернулася, і Маркус, здається, видихнув з полегшенням.

   — То це так треба себе пропонувати чоловікові? — хижо запитала я маму.

   — Ти не мала б цього бачити, — відповіла вона спокійно.

   — Це не правильно. Ти мала знання до одруження і вміло ними користувалася, як, наприклад, Анетт.

   Мама поглянула на мене м’яко, з теплою усмішкою.

   — Кожну з нас готували з різною метою. І я не хотіла б, щоб у тебе була така сама мета, як у мене. На щастя, в мене вистачило розуму не навчати тебе. Бо, як пам’ятаєш, через війну на наших землях і твої знання ніхто б не повірив, що ти чиста і цнотлива.

   Я відкрила рота, щоб посперечатися, але вона торкнулася моєї долоні і серйозно поглянула в очі.

   — Ти навіть не уявляєш, як часто з’являлися плітки про тебе. Чоловіки, по своїй суті, куди більше пліткарі, ніж жінки, — розсміялася вона.

   Я просто завмерла, згадуючи одного ідіота, який погрожував, що розповість усім нісенітниці, якщо я не погоджуся з ним втекти. На щастя, вчасно прийшла Анетт і фактично знищила його психологічно, а потім ще й рознесла його провалені погрози по своїх каналах. Йому довелося переїхати. А от що це був не поодинокий випадок — мене це здивувало.

   На ярмарку купили все необхідне і поїхали задоволені до дітей. Мама завжди казала, що діти дуже вдячні, коли про них піклуєшся, і в майбутньому це приносить користь для підсилення твоїх земель.