21.3

   Ми з Сесіль переглянулися й знову зосередилися на мамі.

   — Герцог Тенебрайн, якщо пам’ятаю правильно, поважав свою дружину. Але кохання там не було. Він тримався стримано. Можливо, так само поводиться і з тобою. Та те, що я бачила на світських заходах… його погляди, його дотики до тебе — це не холодна ввічливість.

   Вона підняла очі на Сесіль.

   — Повір мені: якщо ти лише натякнеш, що тобі щось цікаво, він не відмовить. Ба більше — йому це сподобається. І куди краще, що твій інтерес народився зі слів подруги, а не зі свого досвіду. І тим більше — що бажатимеш ти саме його.

   Сесіль слухала, майже не дихаючи.

   — А чого саме ти бажаєш? — не втрималася я.

   І сама здивувалася, наскільки мені це цікаво.

Мама ледь посміхнулася.

   — Ви спочатку консумуйте шлюб. А вже потім ділитиметесь деталями.

   — Тобто ви досі з чоловіком не…? — щиро округлила очі Сесіль.

   Я проігнорувала її запитання.

   — Чому не можна мати знання до першого разу?

   Мама поглянула на мене уважно.

   — Бо він має відчувати, що ти справді чистий аркуш. Тим паче я впевнена: твій чоловік хвилювався, чи не розповіла тобі Анетт занадто багато. З такими знаннями до тебе важко підступитися — як здивувати? А щодо задоволення… тут у нього, певно, взагалі легка паніка.

   Я згадала обличчя Коіна, коли сказала йому, що Анетт не говорить мені нічого.

   — Коін знає, що я недосвідчена. І він справді здивувався.

   — Ось бачиш, — мама м’яко посміхнулася. — А коли у вас нарешті все відбудеться, тоді Анетт і розповість різні хитрощі. Після. Не до.

   — А те, що Анетт досвідчена, для Хокона — нічого? — запитала я, примружившись.

   — Анетт з Хоконом? — Сесіль аж прикрила рота рукою.

   — О, там усе заплутано, — зітхнула я. — Коли щось нарешті проясниться, обов’язково розповім.

   Сесіль задумливо їла торт.

   — Найкраще було б зробити її твоєю названою сестрою. Але для цього потрібен дозвіл герцога Валермона. Особливо з огляду на ситуацію із землями Монтрей…

   Ми з мамою непомітно переглянулися й усміхнулися — кожна зі своїх причин. Жодного осуду. Лише спроба допомогти розібратися в тому, про що зазвичай мовчать.

   Після обіду ми зайшли до стайні — останнім часом я рідко тут бувала. Потім прогулялися садом. Виявилося, що з Сесіль напрочуд легко спілкуватися: вона була відкрита, щира, легка у розмові. Ми навіть домовилися частіше зустрічатися в місті.

   Згодом Сандра покликала мене на перев’язки. Сесіль уже зібралася йти зі мною, але мама її зупинила.

   — Поки мою доньку будуть мастити й загортати, як індичку перед вечерею, — мовила вона незворушно, — ми з тобою поговоримо про твої бажання. Можливо, я ще щось підкажу.

   Сесіль кинула на мене погляд — щоки її вже трохи порожевіли. Мама ж усміхалася майже знущально. Я лише загарчала, як змучений звір, і попленталася слідом за Сандрою.

   Коли повернулася до вітальні, картина була дивна: Сесіль виглядала розгубленою й водночас загадковою, а мама — спокійною і надзвичайно задоволеною собою.

   — І про що ж таке цікаве ви тут говорили без мене? — обурено запитала я.

   Сесіль миттєво почервоніла й хитнула головою, ясно даючи зрозуміти, що не скаже ні слова.

   — Про стосунки, — спокійно відповіла мама.

   — Можливо, варто розповісти й мені? Раптом це покращить і мої стосунки? — не відступала я, спостерігаючи, як Сесіль нервово прикушує губу.

   — Ні. Тобі ще зарано, — рівно сказала мама й налила прохолодної води в склянку, простягаючи її Сесіль.

   — Так нечесно. Ти моя мама, а в тебе секрети з Сесіль.

   Мама розсміялася з моєї майже дитячої образи, підійшла й легенько торкнулася моєї щоки.

   — Хто ж винен, що твій чоловік ходить колами і ніяк не наважиться?

   Я важко вдихнула. Ця тема була надто болючою, тож я вирішила переключитися на щось інше.

   Зачепила розслідування — і те, що саме герцог розповів Сесіль. До повернення чоловіків ми говорили вже тільки про мою роботу. Герцогині теж було цікаво дізнатися, що сталося і як я взагалі опинилася на кораблі.

   Коли вона почула, що на цю авантюру мене вмовив Лерей, її обличчя помітно зблідло.

   — У тебе цікава реакція на Лерея, — я миттєво вчепилася за цю деталь.

   Сесіль на мить замовкла, ніби щось зважувала для себе, а тоді тихо відповіла:

   — Ти ж знаєш, яким чином я опинилася у герцога Тенебрайна?

   — Так. Чула.

   — А я ні. Розповіси? — мовила з цікавістю мама.

   — Мій брат дуже любив азартні ігри. А Лерей теж часто бував у таких місцях. Тепер я розумію, що він, скоріше за все, збирав там інформацію. Але тоді… — вона зітхнула. — Тоді він здавався мені привабливим, розумним… небезпечним.

   Вона на мить усміхнулася власним спогадам.

   — У якийсь момент я навіть закохалася в нього. Мені тоді було вісімнадцять.

   Сесіль зробила паузу, переводячи подих.

   — Крістін казала, що це навіть добре, якщо саме такий чоловік стане моїм першим у ліжку. Я старанно шукала нагоди залишитися з ним наодинці.

   Я слухала так уважно, що, мабуть, навіть рота відкрила від подиву. Мама легенько торкнулася мого підборіддя й без слів змусила його закрити.

   Сесіль нервово розсміялася.

   — І що сталося? — не витримала я.

   — На щастя — нічого.

   Вона опустила погляд на свої руки.

   — Я таки викрила момент. Ми залишилися самі в кімнаті. І… здається, я тоді була готова на багато що. Він говорив таким голосом, що мій розум просто відмовлявся повертати контроль над тілом.

   Її голос став тихішим.

   — Але в якийсь момент він нахилився й прошепотів: чи готова я стати однією з його «квіток»? Бо після цієї ночі жоден поважний чоловік уже не візьме мене за дружину. Мої землі — в боргах і суперечках, а все, що я ще могла запропонувати світові, — це моя чистота й майже збіднілий рід.

   Вона гірко всміхнулася.