19.3

   — Щодо тебе, Анетт, з Хоконом ми поговоримо пізніше. А ось щодо тебе й цього Лерея я не зовсім зрозуміла. — Вона відкрила очі й глянула на мене з цікавістю. — Крихітко моя, перш ніж заводити коханця, варто спершу народити від законного чоловіка.

   Ми з Анетт перезирнулися. Саме цього й очікували. Якби спробували щось приховати — вона б миттєво нас розкусила. І тоді навряд чи ми могли б розраховувати на її підтримку. А так — вона вже продумує варіанти й дає поради.

   — Мамо, — обурилася я, — я не збираюся заводити коханця.

   — Так. Герцог Лерей — не найкраща кандидатура для цього. Але ж він тебе заінтригував?

   — Просто цікава людина, — тихо відповіла я.

   — Він ніколи нічого не робить наполовину й ділитися не звик. Якщо помітить бодай крихту зацікавленості — не відступить. І тоді невідомо, чим це може скінчитися, — спокійно мовила мама.

   — Я цього не хочу, — перелякано прошепотіла я.

   — Є ще один варіант. Питання лише в тому, наскільки вони близькі друзі з Коіном. У нього їх небагато. І він ними не розкидається.

   Мама глянула на мене й раптом розсміялася.

   — Ні, моя дівчинко. Переживати через коханця тобі не доведеться. Ти надто кохаєш свого чоловіка. Сподіваюся, це взаємно.

   Кинула погляд на Анетт. Та впевнено кивнула.

   Після цього маркіза розслабилася, зробила ковток чаю й знову уважно подивилася на дівчину.

   — А тепер щодо тебе. Розповідай.

   Анетт почала говорити про свої взаємини з Хоконом. Інтимні подробиці вона тактовно оминула — і саме в цей момент мама ледь помітно всміхнулася, спостерігаючи за моєю реакцією.

   Вислухавши історію до кінця — і про їхні почуття, і про намір Анетт навчатися на фахівчиню — маркіза замислилася.

   — По-перше, потрібно підшукати нову помічницю для моєї доньки, — спокійно мовила вона. — По-друге… скажімо так: я не проти варіанту вдочерити тебе. Але ти розумієш, що старшому герцогу Де Ліріану знадобиться хоча б якийсь вагомий аргумент від майбутньої невістки, щоб почуватися спокійно.

   Вона поставила чашку на блюдце.

   — Наразі ми фактично маємо у своєму розпорядженні лише титул Монтрей, адже всі землі перебувають під управлінням герцога Валермона. Тож вирішити це питання здатен лише чоловік Ейрін — якщо ми оберемо саме цей шлях.

   Після короткої паузи маркіза продовжила:

   — Я впевнена, що й Лукас не буде проти. Але маю одне запитання. У вас виникли почуття ще тоді, коли Ейрін могла стати дружиною Хокона?

   — Ні! — Анетт навіть скрикнула. — Ми й думки такої не допускали. Щось незрозуміле я почала відчувати вже після балу, коли ми грали в ту безглузду гру з алкоголем. Тоді вперше замислилася… чому я ніколи не сприймала його як чоловіка.

   Маркіза знову всміхнулася — цього разу цілком задоволено.

   — Чим зможу — допоможу. Але вирішувати це питання не нам.

   Після цього ми ще трохи поговорили про справи Монтрей. Згодом зайшла Сандра й повідомила, що мазі та ліки для мене вже готові. Вона забрала мене на процедури. Намастили майже все тіло й уклали відпочивати.

   Обідала я в кімнаті разом з Анетт і знову провалилася в сон. Помічниця пояснила, що це так діють ліки. За цей час вона встигла перезнайомитися з усіма охоронцями, а з мамою — перебрати кандидатур серед помічниць. Я ж лише зрідка виринала зі сну, на мить поверталася до тями — і знову тонула в темряві.

   Перед вечерею Анетт мене розбудила.

   — Ти й на вечерю залишишся в ліжку чи все ж підеш до їдальні?

   — Я вже втомилася лежати. Хочу бути з усіма, — схрипло після сну відповіла я.

   — Тоді краще прийняти ванну.

   Вона підготувала все необхідне, допомогла мені підвестися. За відчуттями легше не стало, але Анетт запевнила: усе й одразу не минає.

   Коли я вийшла, мама серйозно розмовляла із Сандрою. Побачивши мене на ногах, вона помітно зраділа. Я сіла поруч, чекаючи на чоловіків.

   Почувши гуркіт коліс, визирнула у вікно — й здивувалася. До будинку під’їжджали дві карети. Мама голосно засміялася.

   — Я ж казала, він так просто тебе не залишить у спокої.

   — Хто? — не зрозуміла я.

   — Це карета герцога Лерея, — спокійно мовив Маркус і пішов зустрічати господаря з гостями.

   Я разом з Анетт напружено вдивлялася у тих, хто виходив. Коін, мій батько, Хокон… А от з другої карети ніхто не поспішав.

   Маркус без поспіху підійшов і відчинив дверцята. Звідти до нього потягнулася тоненька біла рука. Він подав свою — і допоміг вийти Азалії.

   Слідом, із невеликим кошиком, з’явився Лерей. І в ту ж мить його погляд ковзнув до вікна, з якого ми спостерігали за гостями. Я витримала. Навіть гордо підняла підборіддя. Помітивши це, він усміхнувся — надто щиро, щоб повірити.

   — От же ж хитрий лис, — пробурмотіла мама.

   Виявилося, вона стояла поруч і спостерігала радше за мною, ніж за Лереєм. Судячи з її задоволеної усмішки, мою реакцію вона оцінила. Розвернулася й попрямувала до дверей.

   Ми з Анетт рушили слідом, тримаючись одна за одну — наче не гостей зустрічаємо, а на побачення виходимо.

   Першим зайшов батько — і в ту ж мить опинився поруч зі мною. Його спокійний вигляд був лише маскою. Наскільки він напружений і знервований, я зрозуміла тільки тоді, коли він обійняв мене.

   — Я готовий був повбивати тих трьох ідіотів, коли побачив останки корабля.

   — А я сподівалася, що там нічого не залишиться, — тихо відповіла я.

   Він відсторонився й поглянув на дружину.

   — Усе ж вона пішла у твій рід. — Потім перевів погляд на Анетт, що схилила голову. — Навіть якщо й цю вдочеримо — все одно твого роду буде.

   Сандра розгублено завмерла. Анетт підвела очі на мого батька — зі сльозами. Вперше бачу її такою. Я була певна, що вона просто не вміє плакати.

   — Досить уже сентиментальностей. Я втратив чудову нагоду перехопити цих двох красунь до свого відомства, — мовив Лерей, підходячи ближче. — До речі, хотів подякувати за неймовірну роботу і… вибачитися, що ситуація трохи вийшла з-під контролю.