Розділ 24. Бізнес

Розділ 24. Бізнес 

_____________________________   

  Відмінність минулого життя від теперішнього для Антона була очевидна - свобода для творчих і активних людей, самозайнятясть і підприємсництво. Тепер кожен мав можливість працювати на себе особисто, або створювати підприємства і наймати працівників. Все оте - то позитив перебудови суспільства. Саме так, колись в минулому столітті,  була ота нова економічна політика - простіше,  НЕП. Саме вона тоді, після бурхливих років громадянської війни, дала можливість молодій державі СРСР стати на ноги, економічно зміцніти.

     Але, тоді то було тимчасово. А от зараз, уже в двадцять першому столітті після розвалу СРСР,  створилися нові економічні відносини між пострадянськими республіками, відновилася вольність для активних підприємливих українців.

      Почалося розпаювання...  А потім, через декілька років, - приватизація земель сільгосп призначення і роздержавлення з наступною приватизацією виробничих підприємств. Виникло право власності на засоби виробництва, а розом із тим -  можливість творити і виробляти. Це давало змогу вирішити питання працевлаштування населення з його самозайнятістю. 

      Прекрасне рішення! 

      Але, разом із тим, народилася армія чиновників-бюрократів, котрі обклали підприємців податками і неймовірною кількістю законодавчих і нормативних актів і кодексів. Зарегульованість породила корупцію і свторила бюракратичні перепони на кожному кроці в сучасній новій економічній політиці - малому і середньому бізнесі.

      Хтось створював свою приватну майстерню по ремонту автомобілів, хтось впроваджував виробничий цех чи столярну майстерню, а хтось почав займатися абсолютно новою справою - інформаційним бізнесом.

     Тільки - тільки зароджувалась нова інформаційна ера, новий етап розвитку людства. Інформаційна революція і технічний прогрес  різко змінив життя всіх людей де б вони не жили і ким би вони не були. 

     Почався якісний еволюційний етап зміни цивілізаційного рівня людства. Зявився Інтернет. То було неймовірний час, який змінював не тільки життя, але і самих людей - їх мораль і психологію. Виникла пряма залежність людини від отого інформаційного поля. Віртуальна реальність захопила всіх: від малого до старого, від робітника до начальника - всі втупилися в свої айфони і , не помічаючи нікого рядом, клацали, тикали пальцами кудись, не відриваючи очей від маленького екрану.

     Раптом людство усвідомило - зявилася  моливість перекласти частину своїх проблем на оті компютери і інформаційні мережи, що повязали всіх своїми невидими ниточками.  В один момент всі зрозуміли - уже не потрібно боротись за дротяний телефонний номер в квартиру чи будинок, не потрібно писати і пересилати листи поштою, не потрібно вести паперовий облік в бізнесі і на підприємстві - все це можна тепер робити з допомогою компютера.

     Саме це нове направлення і зацікавило Антона і він з головою поринув в оті інформаційні мережі, програми і обладнання. Все, що було раніше, залишилося позаду. Почалася нова ера.

     Майстерню, яку самостійно створив Антон, це мало обходило.  Але,  використання ПК в цьому хоч і маленькому, але все-таки, виробництві меблів,  мало суттєве значення.  Тепер всі процеси розраховувалися і моделювалися на екрані монітора в 3-д форматі, готовилась і розсилалася реклама, проводились розрахунки, вівся бухгалтерський і податковий облік . 

     Бізнес Антона набирав темпів. І все ж таки, настав час, коли він прийняв рішення перемістити бізнес в столицю, в славетний зелений і красивий, як колись, древній Київ.

      Була весна  2014 року.

      Непростий і політично-нестабільний період хаосу і становлення одночасно, зміни урядів і парламентів, виборів і перевиборів - все варилося в одному величезному котлу української молодої держави. Стихійно розвивалися ринки, на вулицях встановлювалися кіоски і магазинчики - кругом панувала гривня і хаос. 

     І все ж таки, Антон зумів зберегти свій бізнес виробництва меблів під індивідуальні замовлення. Свою продукцію Антон робив якісно і саме це він вимагав від своїх працівників, які намагалися відповідати вимогам господаря.  Майстерню розмістили в декількох кімнатах покинутого виробничого цеху на Дарниці, а арендна плата фактично була просто формальністю, аніж суттєвими витратами. З часом все змінилося, але... то вже буде потім.

     А тоді незначні витрати на аренду були просто подарунком.  Були придбані станки, верстати, неохідні меблі і матеріали - в цілому все, що було потрібно для виробництва.  Робота закипіла з новою силою. Велике місто - багато замовлень, збільшення прибутку і доходів працюючих.

     Оксана, в свою чергу, теж створила собі роботу - викупила ролет і стала повновладним власником цього торгового бізнесу. Це їй подобалося і відповідало її можливостям і хисту. Ринок "Березняки" був початком. Далі  були інші ринки, а потім електронна інтернет-торгівля - все то проминало одне за одним швидко і непомітно.

     В цьому круговерті літа, оті життєві літа, як листочки з дерев, все падали і падали на землю, відміряючи шлях прожитих років.  Отримана мізерна пенсія  не давала можливості прожити  новоспеченим пенсіонерам. Антон і Оксана, як і раніше,  були   змушені працювати, заробляючи додаткові кошти, які хоча б якось збільшували їх прожитковий рівень..

     Минав час...