Розділ 19. Знову столиця

        Розділ 19.  Знову столиця  

___________________________________

     Весна прийшла за графіком. Уже  відчутно сонячні промені прогріли землю, кожен день над головами пролітали курличучи стаі качок, а дерева потихеньку почали наливатися бруньками, котрі намистами покривали гілочки дерев. Іще іноді по–ночах були невелики заморозки і дув холодний північний вітер, але він не міг зупинити прихід весни 2014 року.

Накінець Антон сповна міг тепер реалізувати свій потерціал – точніше саме зараз у нього була така можливість і цю можливість він обовязково використає хоча тому, що після всіх чорних , тривожних років накінець він , Антон, побачив просвіток і ще поки-що  невиразний промінь надії.

Київ, метро «Лівобережне» - Русановка, оповита кільцем каналів аж до моста Патона, на берегах , рядом з тротуарами, стояли лавочки, на яких  вмостилися парочки і пенсіонери, підставляючи свої обличчя травневому ласкавому сонцю.

Антон і Оксана впевнено знайшли потрібний будинок і піднялись на девятий поверх, який балконом виходив якрас на канали і проспект Відродження. Внизу гострими верхушками  рядами стояли тополя, по проспекту з куркотом безперервно їхали автомобілі, тролейбуси, а трохи далі , за проїздною дорогою, виднівся пішохідний місто до бульвару Давидова, який проходив через весь масив, через другий місток каналу Русановки аж до метро Лівобережна. Цей прекрасний спальний масив на декілька років прийме до себе нових жителів – Антона і Оксану.

Двохкімнатна квартира типового планування нічим не виділялась, була  обставлена вже не новими радянським меблями, але це зовсім не бентежило ні Антона, ні Оксану. Багато приємних спогадів залишиться від цієї орендованої квартири у них.

На наступний день Антон впевнено крокував по бульвару на свою нову роботу. Запропонована йому робота внутрішнього аудитора в одному із київських акціонерних товариств не буча чимось незвичним. Він вже мав пятирічний досвід  професійного сертифікованого аудитора України, мав свою приватну аудиторську компанію і достатній досвід перевірок акціонерних і приватних товариств.  Нова посада і  визначений обєм роботи його повністю влаштовува, колектив сприйняв його дружньо і  Антон уже зперших днів , як завжди він це робив, з виликим бажанням і енергією взявся до роботи.

А роботи було непочатий край – філіали в інших міста, як і головне підприємство потребувало кардинально зміни обліку, а точніше – управлінського і бугалтерського обліку. Потрібно було в комплексі сформувати стратегічний план розвитку, фінансові річні плани, бюджети... І все це необхідно було перед усім, автоматизувати, зєднати між собою інформаційними потоками.

Це було саме те, що знав і умів робити Антон.

В робчому кабінеті  разом з ним  з ним працювали дві молоді жіночки - оператор і бухгалтер, з якими у Антона зразу склалися дружні відносини. Але безпосереднім керівником була Віолетта – чорнява , повна молода і розумна  жінка – дружина головнго акціонера. Антон звик до самостійного життя і керівництва іншими і тому було якось не зручно стояти перед цією жіночкою – фінансовим директором. Тим не менше, ділові і чисто людські відносини встановились з першого дня. І закіпіла робота.

Всю свою невитрачену енергію скорпіона, яка знудилась від самотності і невизначенності на периферії , Антон рікою наповнив свою діяльність. Роки роботи на цьому підприємстві – тепер можна оцінити, як самі кращі професійну успішну діяльність Антона. Вже через півроку була проведена повна автоматизація обліку по всіх підлеглих підприємства, проведена перекваліфікація працівників, були виписані правила обліковою політики, сформовани бізнес плани, фінансові плани і на наступний рік. А уже через рік приймались і затверджувались річні бюджети.

Антон часто їздив по відрядженнях в інші міста, супровожував аудит, робив перевірки і інвентаризацію. Одеса, Донецьк, Вінниця , Дніпро і , звичайно, Київ. Споав молодості, досвіду і виробничих звязків , а також перкрасного колективу уже скоро дали результат.

І тепер кожний день авнтон на своєму сайті, який був названий імям молодшого сина, він отримува всі дані по розрахунках з філіалів і йому залишалось тільки контролювати витрати і доходи, рух коштів грошей.

• Привіт, Антоне! – це Таня, що відслідковувала дебіторів-боржників, весело вмостилась за свій сусідній стіл.

     Вона , як завжди, витягнула свої  щіточки і фарби і вправно навела макіяж на ще привабливому обличчі.

• Як справи?
• Та , нічого... – не відриваючись від компютера відповів Антон.

Через декілька хвилин  всі вже були на свої місцях і звонки, пербіжки між столами, папери і клієнти заполонили ввесь простір офісу.

 День пролітав, як пять хвилин. Робота поглинула Антона з головою. Доходи фірми поступо зільшували , як і зарплати працівників – в тому числі і Антона. Уже через півроку його зарплата виросла практично в двічі і склада вже вагому суму – 500 доларів. На той час при курсі 3-4 грн це була значна сума.

Дружина , Оксана, влаштувала на ринок – і їй це теж подобалося. Антон практично завжди затримувався після робого часу – всі ТОП менеджери обговорювали ділові питання саме після роботи. Ну потім Антон важно і розмірено ішов по тротуару бульвару між високими тополями  потрфелем в руках і був задоволений, як ніколи. Навіть сліду не залишилося від минулих проблем. Всі було прекрасно. Це був час ствердження, професійно і духовної зрілості  Антона. Тоді йому було трохи більше пятдисяти років і його потенціал розкрився повністю.

• Як справи? – Антон вмостився на кухні, на який господярувала Оксана.
• Добре, а у тебе?
• Порядок – коротко і втомлено відповів Антоню – Завтра  їду в своє перше відрядження , в Вінницю, електропоїздом з програмістом.