Знайомство із Арією

На сьогодні робота була виконана. Квіти вже спіймали ритм вітру, та похитувалися в такт чудовій пісні дзвіночків,  мені б таке життя як в них. Бути щасливим на одному місці, нічого не роблячи.

Додому йти не хотілося аж ніяк,  а залишатися тут – зробити собі приговор, тому я вирішила піти в кафе, яке знаходилося недалеко від мого дому. Йти туди було довго але все ж таки, вдома ніхто не чекає, чому б і не пройтися. Коли ж я вийшла з дворику мадам, я побачила сусідніх дітей,  які грали в якусь незнайомі мені гру з іншими дітьми, їх було настільки багато, що тяжко було розпізнати одну дівчинку з карими очима і таким же волоссям. Тому я спершу не звернула на неї увагу, та мій зір зачепився за те що це ця нова дівчина, але ж вона наче не одна приїхала. Де ж інша? А, найшла. Чому вона з іншими дітьми грається, а ця дівчинка просто стоїть мене не зацікавило. 

Ідучи по дорозі в кафе, я знову згадувала ті очі наповнені сльозами, та смішні фрази її однолітків про те що вона плакса, та все-таки дійшовши до кафе я благополучно про неї забула.

На слідуйчий день.

Знову робота, знову діти, знову собаки і коти, і знову місс Дороті.

– Сьогодні ти повинна розчистити територію біля будинку мадам, там скільки гілок що можна цілий дім збудувати

– Я вас зрозуміла місс сьогодні все буде зроблено.

Працювати настрою взагалі не було, не хотілося знову шуткувати, і настрій був нижче плитки, гірше не буває.

Прибираючи я не побачила як до мене підійшла якась дівчинка

– Як тебе звати? Мене Сара, але всі звуть мене просто Ара або Арія 

Я підцибнула від неочікуваності, що чуть не збила дівчинку з ніг

– Ти мене налякала! Фух, а мене звати Лідія але можеш називати мене Ліді, так називають мене мої друзі, якщо ти звичайно дозволиш мені називати тебе Ара

Я завжди могла підбирати слова, щоб познайомитися з дітьми, а ще, це ж ця сама дівчинака-плакса з якою ніхто не хотів грати

– Ну мачуха мені не забороняла дружити з кимось! Тому я тільки рада буду Лі!

–  Ти дуже красива,  але я вчора ввечері бачила,  що з тобою ніхто не хоче грати

– А, не потрібно переживати я постараюсь з цим розібратися сама, я ж повинна бути дорослою, щоб сподобатися одному хлопчику з нашого двору хі

Вона була схожа на ангелочка коли сміялися та червоніла, та в її очах я бачила неймовірну дитяча самотність, що ж, надіюсь вона зможе завести подругу, тому ,що дитячі почуття такі ніжні

– Ара, а ти йому казала що він тобі подобається?

– Ні звичайно! Я ж тільки приїхала, думаю що він мене засміє

– Сарааааа! Ти де!?

Сару хтось вже гукав додому, підозрюю це її мачуха, не знаю чому, але мені було шкода з нею роставатися, та нічого не вдіяти, га слідуйчий раз спитав чкільки їй років.

– Надіюсь ми ще побачимося Арія, була рада знайомству 

– Прощавай Ліді!

Махаючи своє маленькою ручкою, кричала Арія

‐ І правда ангелочок

Сказала тихо я на недовге прощання з незнайомою маленькою подругою