Сумна Кава
Пробач, друже
Я молилася вголос: згодна взяти собі негаразди.
Як могла б – полетіла, щоб від кулі закрити крилом,
Перед кожним просилась як з землі виростати.
І у зимну годину огорнути теплом.
Матір-землю благала затулити собою,
Вітри рідні вмовляла збить ворожий приціл,
Щоб всі річки-дощі зіпсували їм зброю,
Ні пройти, ні проїхати, ні влізти на схил.
Я молилася так, як давно не молилась,
Шепотіла прокльони для катів і для вбивць.
Чи ти чуєш мене, рідна мати-Вкраїна?
Твої діти вже вкотре по полях горілиць.
Не вмирають герої. Герої вмирають!
Запитай тих, хто квіти під прапор несе.
Їх шануємо в смерті, живих – зневажаєм,
Наче нам поробили. Так, не всім, але є.
Відредаговано: 02.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
