Сумління
Лінії дерев
Давай, знов пограємо у людей.
Ти скажи мені який сьогодні день, коли ранок.
Запитай, хто ж тоді мене привів сюди
Боже, я мав сам собі відповісти, а я не знаю.
Подивись, як колишуця гілки дерев
показавши у часі на цю мить, де ми.
А життя, мов вода стікатиме у низ
до гілок, корінь отих дерев, живить.
Може я, може й я не знаю хто ми і де.
Це легко було так забуть, поміж людей.
Загубить, загубитись і не впізнать себе,
як тепер усе вернуть, і тебе
Розлився мій сум у твоїх руках
Хто б подумав що усе буде саме так
Знов не знаю що йому відповісти
Ми залишаємось на самоті
… Слова із моєї пісні
Відредаговано: 11.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
