Сум
Пробач
Холодний сніг покриє всі сліди,
І тиша в домі горло стисла туго.
Я кличу: «Озовися, де ж бо ти?»,
Та тільки пустка замість серця друга.
Вдивляється у сутінки кімнати
Самотня кішка біля моїх ніг...
А я не знаю, як ці стіни втримати,
Коли ти перейшла останній свій поріг.
Як запитати? Як почуть пораду,
Коли порадниця навіки заніміла?
Слова провини гіркотою яду:
«Пробач, що не встигла... не зуміла...»
Не встигла долюбити, досказати,
Руки торкнутись, поки ще була.
Тепер лишилось тільки пам’ятати
Твій тихий погляд і дещицю тепла.
А небо плаче мрякою у вікна,
Змиває біль, що розриває груди.
Тебе немає. Тиша. Глухо. Темно.
Та в спогадах ти вічно з нами будеш.
Відредаговано: 13.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
