Батьку, ти проростеш крізь роки знову,
У власних дітях, у онуках, скрізь.
Несе тебе життям ріка — основу,
Крізь наш біль і лабіринти сліз.
Ти житимеш в моїх думках і мріях,
У тихій вірі, що лікує сум,
У несподіваних збувшихся надіях,
В моїй душі, яка зазнала трум.
Ти — кров моя, моя історія і віра,
Мій міцний корінь, мій надійний щит.
Татку, я так хочу до тебе на ручки,
Відчути знову аромат тих літ,
Твій голос, вдягнутий у звуки.
І знову стати малою-малою,
Щоб відчути тебе поруч, як величну Гору,
Мій затишок і захист із тобою.
Сумую я у величенні життя...
Йду пішки, бо вже не маю одного крила....

Відредаговано: 16.04.2026