Мамо, ти як?
Там небо лагідне, безкрає і прозоре,
Немає розпачу, розлук і гіркоти.
Там не пече вогнем старе, пекуче горе,
Лиш тихий спокій і небесні сади.
Ти ходиш в травах, що росою вмиті,
Де кожен ранок — ніби Божий дар.
В промінні сонця, у веснянім квіті,
Там не згасає твоєї душі ліхтар.
«Не плач за мною,
серце моє рідне, —
Шепоче вітер з тих далеких нив. —
Тут все навколо чисте і лагідне,
Тут кожен подих сповнений любові й див».
Ми розминулись тільки на хвилину,
Бо пам’ять — міст, що через час веде.
Я відчуваю: ти — поруч,
Ти — промінь світла, що мене веде.

Відредаговано: 16.04.2026