Суль. Хроніки навіженого ельфа

Епілог

Два століття тому. Час Сульмендіра.

Десь у надрах Кінейських гір.

У далекому кутку підземного грота горить світло. Маленька іскра на тлі величезної печери насправді була магічним світляком, що належав незнайомцеві, закутаному в темний одяг.

Чоловік стояв перед монструозними вратами й нервово усміхався. Щоб дістатися сюди, він подолав безліч випробувань: роками просіював чутки, по крихтах виловлюючи цінну інформацію. Піднявся на вершину найвищої гори Кінейського хребта, а потім спустився глибоко під землю. Здолав сторожа цього місця — двоголового троля, улюблену іграшку бога Іш’ші, — і тепер стояв перед зачиненими дверима.

Вплавлені в товщу скелі врата не відчинялися. Не допомагали ані магія, ані сила — нічого!

Лише ті, хто ступив на шлях Бога, гідні постукати у двері брата, — з пам’яті процитував рядок зі стародавнього тексту чоловік і хмикнув. — Що ж… нехай буде так.

Незнайомець розвернувся й упевнено попрямував до виходу. Існує безліч способів стати богом: наука, магія, медитація, розвиток Духа й інше. Усі вони різні, але однакові в одному — вимагають зусиль і надзвичайно багато часу. Та є один спосіб, який дозволяє значно скоротити шлях. Отримати безодню необхідної енергії й ривком вивести себе на новий рівень. Метод настільки ж простий, наскільки й складний.

Адже потрібно всього-на-всього — вбити Бога.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше