Суль. Хроніки навіженого ельфа
Інтерлюдія четверта
Наш час
Велика бібліотека Ренталла
Юний послушник відклав убік переданий феями райдужний сувій і потер перенісся. Він давно втратив лік часу й не знав, скільки перебував у цій комірчині. Можливо, день, може — два, а може й більше.
Відсунувши завершений том, юний гоблін підвівся з-за столу й добряче потягнувся, хруснувши кістками.
— Ех… скільки ж пригод! — пробурмотів гоблін, солодко позіхаючи, і рушив до маленького непримітного столика в кутку, де стояв глечик із водою та тарілка з сухарями. — І в кожній він танцює! Умертвія, феї, дракони, ліч, дріади, гірські тролі…
Раптом у голову гобліна прийшла весела думка, від якої його губи розтягнулися в усмішці.
— От цікаво, а з богами Сульмендір теж танцював? Напевно, танцював! З Німуе, Летою або Муоррою…
При згадці Німуе по медальйону, що висів на грудях гобліна, пробігла синя спалах. Надто слабка, аби юний послушник її помітив, але достатньо сильна, щоб на неї зреагували Вищі руни.
Гоблін налив у кухоль води, взяв із тарілки сухар і підійшов до стелажа зі сувоями, поглядом вишукуючи потрібний. Він не бачив, як у цю ж мить гоблін, що весь цей час за ним спостерігав, з усіх ніг мчав до західної вежі, шепочучи при цьому одну й ту саму фразу:
— Зв’язуючого знайдено!
#928 в Фентезі
#158 в Бойове фентезі
#3284 в Любовні романи
#848 в Любовне фентезі
Відредаговано: 10.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
