Розділ 8

Я збиралася швидко й зосереджено, без кінця обмірковуючи, як би спритніше призначити Сварріору побачення, не підставивши його тим самим перед дружиною. Однак, мабуть, Великий пророк на те й Великий — не встигла я закінчити збори, як на телефон прийшла найбанальніша СМСка: «Мій маленький суккубику, чекаю на тебе ввечері, починаючи із шостої години, на привокзальній площі, постарайся не запізнюватися. СВ». Ні здивуватися, ні спантеличитися я не встигла — у двері вже ломилися братці, які жадали прогулянки містом.

Погода тішила — я вже забула, коли просто так виходила на вулицю, та ще й удень. Серпень непомітно перевалив за середину, і літо наближалося до кінця. Це відчувалося в повітрі, що стало трохи прохолоднішим і вже несло в собі нотки осінньої вогкості, дерева змінювали свої шати, то тут, то там підкидаючи яскраві жовті плями, наставала пора згасання.

Дивовижно, як лише за один тиждень може змінитися світ, дивовижно, як лише за один тиждень могла змінитися я. Наче відчувши мій настрій, Ведмідь приобійняв мене й уткнувся носом у щоку.

— Ну що, панове чоловіки, куди підемо? — перебільшено бадьоро проспівала я. — Пропоную прогулянку набережною, там же й пообідаємо.

— Як скажете, принцесо, — жартівливо вклонився мені Хаос. — Нам знадобляться дві машини таксі. Ви з Де... ем, Дмитром і Вед... Андрієм поїдете першими, а ми з братом за вами, годиться?

— Годиться, — крізь зуби прогарчала я, хоча й розуміла, що це доволі складно — перебудувати себе й удавати, що ти просто людина, але мене дратувала ця нездатність чи небажання бодай кілька годин просто пограти роль.

Поки ми їхали, мені кілька разів здалося, що в натовпі то тут, то там миготять постаті в балахонах, і тоді я міцно стискала долоню Ведмедя. Дема ми посадили на переднє сидіння, поруч із водієм, і зараз він був схожий на дитину, яка вперше потрапила до цирку, — той самий захват і щастя від побаченого.

— Слухай, волохатий, — подумки звернулася я до Ведмедя, — учора дещо сталося, окрім новин із бару Відвергів, коли повернемося, нам потрібно буде багато чого обговорити. Але спочатку я сьогодні ненадовго залишу вас учотирьох, мені призначили зустріч, від якої я не можу відмовитися, оскільки сама її шукала.

Брови Ведмедя поповзли вгору.

— Ти все-таки досі довіряєш Сварріору?

— Він поки що не зробив нічого такого, що могло б підірвати мою довіру. Особливо якщо врахувати, що він прийшов нам на допомогу й лише завдяки йому ти зміг відкрити портал і забрати мене з підвалу, розірвавши зв’язок, який мене вбивав.

— Де й о котрій ви зустрічаєтеся? — здався Ведмідь.

— О шостій вечора, на привокзальній площі, і прошу тебе, не стеж за мною, краще допоможи Дему з адаптацією.

— Як ти думаєш, те, що з ним сталося, — це назавжди?

— Це якраз одне з питань, яке я хочу поставити пророкові. У мене є думка, що ми, так само як і решта Лезене, колись були людьми, просто під час ініціації наша пам’ять стирається, іншого пояснення тому, що сталося, я не маю. Неможливо все життя бути конем і раптом стати лебедем, якщо ти розумієш, про що я. От якби знайти спосіб повернути йому пам’ять якомога швидше, щось мені підказує, це нам би допомогло.

— Знаєш, мала, що мені не дає спокою? Я весь час думаю, як так вийшло, що він, випивши тебе досуха, сам при цьому залишався непритомним. У мене складається враження, що через нього тебе вбивали, цілеспрямовано й усвідомлено, а Деметріум був просто провідником.

Він був до біса правий, і всю нашу подальшу прогулянку я не стільки милувалася околицями, скільки занурилася у свої невеселі думки — якщо скласти докупи все те, що мені вже було відомо, картина вимальовувалася така: з’явилася істота, що живиться життєвою силою таких, як я, причому не лише Темних, а й Світлих, не роблячи гендерних відмінностей, причому для того, щоб до когось «присмоктатися», цій істоті не було потреби перебувати в безпосередньому контакті, вона чудово робила все на відстані. Так само, найімовірніше, саме через вплив невідомого Амелика й не могла зупинитися в нічному клубі, вбиваючи свого тимчасового донора. Якщо я зможу знайти його й довести причетність, це зніме з моєї подруженьки всі підозри, і вона зможе повернутися до нормального життя.

От тільки як його ловити? Не приставиш же охорону до кожного суккуба й інкуба. Щоправда, був один варіант, який напевно не сподобається нікому, — ловля «на живця». Єдиним відомим мені суккубом, який безпосередньо не зазнавав нападів, була я, і сумніваюся, що воно залишить мене в спокої. Звісно, приємно почуватися особливою, але не в цьому випадку. Якщо воно справді намагалося дістатися до мене через Дема, то зробить іще одну спробу, і потрібно якось підготуватися. Мені спали на думку слова Аспазії про те, що вона хотіла замовити в дружини Сварі додатковий ментальний захист, і я подумала, що в цьому є сенс, тим паче що амулет, подарований мені Учителем, загинув у нерівній сутичці зі зброєю ченців.

Думки, підігріті лагідним сонечком, перетікали одна в одну, і я раптом згадала ще дещо, що здалося мені неправильним: засилля магічних предметів, які останнім часом заполонили наш маленький світ, усі ці артефакти, амулети, модифікатори та інші пристосування, доступні будь-якому Лезене і, як виявилося, смертним. Я, звісно, й раніше чула про крамничку «У Коена», але ніколи там не бувала — по-перше, я жила життям звичайного журналіста, по-друге, мені й моєї магії в разі чого вистачало з головою, і, по-третє, у мене елементарно не було стільки зайвих грошей, щоб витрачати їх на дурниці. Вочевидь, світ змінився настільки, що зачепив навіть сферу магічної торгівлі, і, здається, настав час зазирнути до цього оазису вільної комерції.