Розділ 2

Нас розвели по різних маніпуляційних, Валентину та його помічникам знадобилося більше пів години, щоб витягти з нас усю цю гидоту. Я не буду втомлювати вас неапетитними подробицями, скажу лише, що після всього цього максимум, чого мені хотілося, — це відпочинку й спокою. Я фізично не могла нікого бачити й розважати. Сил не було навіть на найслабшу, не те що магічну — фізичну дію. Нас по вінця накачали енергією з амулетів і відпустили на всі чотири сторони з обіцянкою, що до наступного ранку все забудеться, як страшний сон.

Не пам’ятаю, як ми все-таки добрели до відведених нам кімнат, але перше, що я побачила зайшовши у вітальню, — склянки з алкоголем на столику й наших обожнюваних близнюків, які розвалилися в кріслах. Щасливі, здорові, веселі, такі, як завжди, вони життєрадісно перемовлялися й замовкли, коли ми з’явилися. Я внутрішньо застогнала: невже зараз доведеться їм усе розповідати, а те, що вони на нас чекали, було видно неозброєним оком. Однак треба віддати їм належне — помітивши, в якому жалюгідному стані ми перебуваємо, Хвіст заявив, що всі розпитування почекають до завтра. Я доповзла до ліжка й миттєво відключилася. Останнє, що зафіксував мій погляд, — величезний букет ромашок на тумбочці й плюшеве ведмежа біля подушки.

Я проспала весь день, вечір, ніч і наступний ранок і вилізла з-під ковдри лише опівдні. Ніколи ще я так не вимотувалася ні морально, ні фізично і, попри повне відновлення, все одно почувалася розбитою. Я чудово розуміла, чому так і що мені необхідно, аби остаточно одужати. Але для цього потрібно було як мінімум вийти на вулицю, а в мені оселився липкий, гидкий і, найголовніше, — несподіваний страх.

Крізь зачинені двері номера я чула приглушені, сповнені юнацького запалу й оптимізму голоси братів, а це означало, що Ведмідь у повному порядку й зараз, вочевидь, розповідає їм про наші пригоди.

Я заповзла у ванну, із дзеркала на мене дивилася виснажена дівчина з погаслими очима, треба було терміново щось із цим робити, інакше за кілька днів я згасну, як свічка. Так само я виглядала в перші дні після загибелі Єви, тільки тоді все обтяжувалося неймовірним моральним тягарем і повним нерозумінням, як жити далі. Мені потрібна була енергія, молода, що б’є ключем, шалена, та, що дарує життя. Нашвидкуруч обполоснувшись і прихопивши плюшевого ведмедя, я вийшла в нашу спільну вітальню, де, привільно розвалившись у шкіряних кріслах, засідала вся трійця. Чоловіки захоплено обговорювали футбольний матч між командами Лезене з Ліверпуля й Дюссельдорфа, що відбувся вчора.

Ви зараз можете поставити цілком закономірне й доречне запитання — а що це за готель такий і навіщо він узагалі потрібен, якщо кожен Лезене має власне житло? Ну, по-перше, готель при нашій організації виконував своє основне завдання — іноді до нас навідувалися гості з інших країн і міст. Знову ж таки, ви можете заперечити: навіщо зупинятися в готельному номері, якщо є можливість миттєво перенестися назад до себе й спати на рідних, знайомих простирадлах. Ну ви ж уже здогадалися, що Лезене, як колишнім людям, ніщо людське не чуже, після більш ніж душевних посиденьок у барі або під час особливо гострих періодів конфліктів із Темрявою немає ні бажання, ні можливості метатися туди-сюди.

Так само готелем користувалися абсолютно всі наші бойові маги — у них на екстрених телепортах стояла прив’язка саме до цього місця. Як ви вже знаєте, регенерація доступна лише звіромагам, усі інші виходять із коми, маючи найтяжчі тілесні ушкодження, ті, які зазвичай несумісні з життям, і необхідно якомога швидше надати їм медичну допомогу, оскільки вся енергія йде на підтримання функціонування організму бодай у якомусь вигляді. І ще... ми, як і ви, відчуваємо біль, розгубленість, відчай, самотність, страх, на цих почуттях побудовані практично всі заклинання суккубів. Серед нас є відлюдники й балагури. Ловеласи й однолюби. Інтелігенти й невігласи. Ми різні, й іноді, втомлюючись від суспільства, Лезене йдуть у такі готелі — тут завжди у вільному доступі енергетичні амулети, і до тебе ніхто не лізтиме з непотрібними розпитуваннями.

Коли я зайшла у вітальню, чоловіки ошелешено замовкли. Та вже ж, я являла собою ще те видовище, враховуючи, якою вони звикли мене бачити.

— Хлопчики, — я усміхнулася, — не панікуємо, я таке вже проходила, мені просто необхідна невеличка прогулянка під посиленим конвоєм. Подихаю свіжим повітрям, зачарую парочку перехожих і знову відроджуся, як Фенікс.

— Суворо у вас, звісно, — протягнув Хаос, — нам-то що, пару панацей і п’яток енергетиків — і ти як новенький, а вам же, виявляється, потрібне спецхарчування. Ні вже, якщо раніше я вам заздрив, то тепер думаю, що найкраще — це бути перевертнем, ти тільки подивися на нього — як новенький, — і він кивнув у бік насупленого Ведмедя, який щось рикнув йому у відповідь.

— Ти точно в порядку? — своєю чергою запитав він, звертаючись до мене. — Може, тобі знову до лікарів зайти, раптом у тобі ще залишилася ця гидота?

— Ні, волохатий, — я підійшла й цьомнула його в ніс, від чого Ведмідь одразу розцвів і заколосився, — я це вже проходила після смерті Єви, це просто нестача спецхарчування, як правильно підмітив Хаос. Я ж уся складаюся з кришталевих почуттів і сексуальної енергетики, а не просто Світлої енергії, що розливається навколо. І, на мій превеликий жаль, я не можу підлікуватися повною мірою, поки перебуваю тут.

— А Шеф знає про цю твою особливість?

— Звісно, він усе це чудово знає, але не приведе ж він мені молодих і гарячих жеребців, ем, юнаків, зрозуміло, під вуздечки просто в кімнату?