Розділ 18

У реальності цей заклад виглядав ще фешенебельнішим, ніж у пам’яті моєї подруги. Під уважним поглядом охорони ми пройшли всередину, Амеліка впевнено підійшла до барної стійки і, судячи з осяяного усмішкою й упізнаванням обличчя бармена, її тут дуже добре знали.

— Організуй нам як завжди, та швиденько, — проспівала моя Мон Амі, звертаючись до юнака, і обернулася до мене. — Не сумуй, я швидко.

Вона впевненим кроком попрямувала вглиб залу, а я вирішила озирнутися. Ніколи б не подумала, що за одну ніч, з різницею всього в кілька годин, я опинюся в настільки полярних закладах — тут усе буквально волало про розкіш. Безсумнівно, всі вершки міста стікалися сюди, і, якби я цікавилася людським життям, то помітила б пару-трійку медійних персонажів. Але в цілому, звісно ж, за винятком красивої обгортки, емоції тут плескалися ті самі — хіть, жадібність, потяг до саморуйнування і знову хіть.

Я неквапливо потягувала щось мутно-блакитне і, безсумнівно, алкогольне, а заодно ще дещо, значно корисніше, для чого мі й прийшли сюди. Потрібна мені енергетика сама просилася в руки, не потрібно було навіть докладати зусиль. Я злегка відкрилася й забирала обережно, поповнюючи витрачене на відновлення Ведмедя.

Грала повільна музика, пари на танцполі рухалися як риби за склом, видаючи завчені рухи, усіх сковувала передсвітанкова млість. У таких закладах справді легко знайти собі донора, я почала розуміти Амеліку. Я вже майже піддалася загальному настрою, як раптом мою увагу привернула трійця за одним зі столиків. На перший погляд вони нічим не відрізнялися від усіх інших відвідувачів нічного клубу — одяг, звички, вирази облич, але от тільки... тільки це був Сварріор у компанії Темної суккуби і Світлого мага поза категоріями Неона.

Усю меланхолію з мене як вітром здуло, за багато-багато років ми жодного разу ніде не перетиналися зі Сварею, а тут тричі за два дні, і щоразу несподівано. Я не знаю, що могло звести разом настільки різношерсту компанію. Можливо, теж прийшли підживитися, але мене збивав з пантелику Світлий. Я не знала його особисто, та ми ніколи й не перетиналися, він перебував в іншій організації і славився непоганим бійцем, його стихією була вода і, дивлячись на нього зараз, я розуміла, здається, чому — він увесь був якийсь розмитий, непримітний, бляклий, особливо на тлі своїх супутників.

Не встигла я як слід здивуватися, як мене спочатку накрило хвилею паніки, а потім дрімотну атмосферу розрізав несамовитий дівочий крик:

— Він мертвий, він мертвий!

Тієї ж секунди мене схопили під лікоть і потягли в бік виходу, обличчя Амеліки було спотворене жахом, очі горіли червоним, а волосся було наелектризоване. Не кажучи ні слова, вона проштовхувалася крізь відвідувачів, які, рухомі одвічною цікавістю, кинулися в бік вбиралень, ми ж вискочили на вулицю. Я, нічого не розуміючи, воліла поки що не ставити зайвих запитань, але, здається, почала здогадуватися, що сталося.

— Порталимося до тебе, швидко, — з цими словами вона зникла, я ж, перш ніж зайти у свою воронку, встигла побачити полотнища групових порталів Інквізиції, що розгорталися біля входу, блокуючи його. Що б там не сталося, у справі були замішані Лезене.

Як тільки ми прилетіли додому, Амеліка, все так само мовчки, промчала у ванну й закрилася там, увімкнувши воду на повну потужність. Я, не менш ошелешена, ніж мої гості, пару секунд збиралася з думками, потім рішуче скомандувала:

— Хаос, Хвіст, негайно летіть у нічний клуб, дізнайтеся, що там і як, ваша поява зараз нікого не здивує, і одразу назад. По можливості поговоріть із людьми, дізнайтеся, що до чого. Ти, — я повернулася до Ведмедя, — за ними, непомітно, поки вони будуть розпитувати, ти роздивися. Будьте уважні, там крім Інквізиторів і нас були ще Лезене. Швидко!

Після того як вони зникли, я повернулася до дверей ванної. Я вже знала, що почую, і тому вирішила сплавити хлопців подалі. Нема чого їм було бути присутніми при нашій розмові.

— Ми самі, — я легенько постукала у двері, за якими мені чувся вже водоспад, — може, вийдеш і розкажеш, що сталося?

Почувши неголосне клацання дверей, що відчинялися, я зайшла всередину. Вона сиділа на підлозі, стиснувшись у клубочок, і тремтіла як при ознобі. Я вимкнула воду, сіла поруч і обійняла її, для початку їй потрібно було заспокоїтися, я спробувала, як із Ведмедем, використати підкорення, але не змогла пробитися, мабуть, із суккубами цей трюк не спрацьовував. Залишалося тільки чекати, коли вона зможе говорити.

Добре, що все-таки ми всі вміємо швидко брати себе в руки, не минуло й п’яти хвилин, як вона заговорила, зі схлипами, але більш-менш чітко:

— Ти розумієш, я не знаю, не можу описати тобі, що саме сталося. Це була одночасно я і ніби не я.

— Постарайся зосередитися, — я говорила м’яким, заспокійливим голосом, як із маленькою дитиною, — що ти зробила, коли залишила мене?

— Як завжди, я пройшла на танцпол і доволі швидко побачила цікавого чоловіка, він був уже доволі п’яний і дуже хотів жінку, будь-яку. Я прочитала його — вдень він посварився з дружиною, дізнався, що вона йому зрадила на корпоративі, і прийшов у клуб, щоб їй помститися. Погодься, такий коктейль не можна упускати, мені навіть не довелося його зачаровувати. Він уже був готовий іти за кожною, хто приділить йому увагу, і я лише злегка підштовхнула. Потім ми зайшли в жіночий туалет, — побачивши мої нахмурені брови, вона поспішила додати, — ні, ні, ти що, не те, про що ти зараз подумала. Я не збиралася спати з ним, та ще й у таких умовах, просто надпити. У нього було так багато, що він і не помітив би пропажі. Я накинула на двері відведення очей, щоб нам ніхто не заважав, і все було як завжди. Він був дуже смачним і швидко наситив мене, але, коли я вже хотіла зупинитися, то зрозуміла, що не можу. Щось притягувало мене, ніби в мені оселилася чужа сутність і вимагала його життя. Вимагала, випивши досуха, поглинути душу, я зовсім нічого не могла робити, намагалася боротися, у якийсь момент він прийшов до тями й самостійно спробував розірвати контакт. Але нас просто тягнуло одне до одного в цьому збоченому поцілунку, і тоді я розбила дзеркало й полоснула його уламком по горлу. Вигляд крові протверезив мене, але вкинув у паніку, і я вискочила з убиральні, кинувши його на підлозі. Я не знаю, чи живий він, а подальше ти вже бачила сама.