В приймальню генерального прийшла молода вагітна працівниця. Поки вона чекала Едуарда Владиславовича, Ліза дізналася про неї все, бо дівчина була на диво говірка, але найбільше вразили й запам’яталися слова:
– Лізо, ви навіть не уявляєте, яка я щаслива, бо ми з чоловіком щиро кохаємо одне одного і наша дитинка народиться в любові.
Ліза довго думала про ті слова, від яких було і солодко, і боляче водночас, доки не зрозуміла, що банально заздрить тій дівчині, бо з її любові народиться дитя, а в коханні Лізи розцвісти мають право лише троянди. Тоді вона вперше заплакала.
З того дня задоволення від близькості з коханим потьмяніло. Ліза тепер мала заповітне бажання, тільки навіщо вкладатися, коли знаєш, що його здійснення не відбудеться. Пігулки проте приймала за графіком, як і завжди.
Коли її зранку знудило, вона вирішила, що отруїлася, тому що протизаплідні за стільки місяців жодного разу не підводили, тому навіть тест не потурбувалася купити. Та коли вранці нудота повторилася, вона все ж пішла до лікаря. Гастроентеролога. Той оглянув пацієнтку та, всміхнувшись, направив до гінеколога.
Ліза дуже хвилювалась і поки чекала своєї черги навіть нігті почала гризти, як в дитинстві. Вже після УЗД лікарка намагалася донести до пацієнтки інформацію, що у неї вже п’ятий тиждень вагітності. А вона все кліпала очима і не йняла віри, що то відбувається з нею.
– Ви хочете сказати що я вагітна? – питала Ліза. – Але то неможливо! Я ж протизаплідні пила.
– Все може бути. – пояснила лікарка. – Ви могли захворіти, перенервувати й забути прийняти вчасно. Але факт вагітності є беззаперечним і сумнівам не підлягає.
Додому Ліза мчала окрилена. Вона всміхалася кожному зустрічному, отримуючи щирі усмішки у відповідь. Біля під’їзду пошарпала за руде вухо Лялю, безродну дворнягу. Подарувала сусідці бабі Луші коробку її улюблених цукерок. Для самотньої старенької жінки, єдиний онук якої вже кілька років працює за кордоном, Ліза стала справжнім сонячним промінчиком. А вдома поцілувала у мокрий ніс та наспівуючи закружляла по квартирі смугастого улюбленця – кота Валета.
#3334 в Сучасна проза
#9568 в Любовні романи
#2315 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 21.08.2021