Розділ 16. Що відбувається?

Розділ 16. Що відбувається?

Тамара вийшла з гримерки Євгенії, щоб поговорити зі своїм чоловіком. Для розмови усамітнилася в тимчасово порожній гримерці. Зручно влаштувалася в примірювальній на пуфику і набрала номер.

— Гамлете, ти вже в курсі свіжої сенсації?

— Певна річ, — невдоволено буркнув він. — Завдяки цій сенсації у мене роботи в чотири рази більше стане. Тепер журналісти проходу Деніелю не дадуть. Будуть підстерігати на кожному кроці.

— Ти впораєшся, — м'яко посміхнулася Тамара.

Гамлет у відповідь хмикнув, зображуючи роздратованість. Міг би не вдавати. Вона знала, що від її завуальованої похвали у чоловіка зараз посмішка на обличчі.

— Не дарма я покладала на дівчинку великі надії, — продовжила Тамара. — Такого повороту подій навіть я не передбачала. Все пішло не за планом, але можливо, це на краще.

— А ти не думаєш, що після такого повороту подій, Деніель її просто вижене? — трохи охолодив запал дружини Гамлет.

— Не вижене. Але в будь-якому випадку у мене є запасний варіант.

Не встигла тітонька Нора викотитись із залу, як з крісла піднялася Вівата. Ксенія помітила в її тремтячих руках смартфон. На екрані — фото з прес-конференції, а далі текст незрозумілою мовою. Мабуть, поки Деніель знайомив тітоньку з помічницею, Вівата, спантеличена тим, що відбувається, вирішила глянути свіжі новини. Ксюша, навіть не знаючи аласійської, з легкістю здогадалася, що там написано.

Принцеса подивилася запаленими очима спочатку на Ксенію, потім на Деніеля, і прошепотіла:

— Не чекала такого.

Незграбними різкими рухами намотала кінці шарфа на шию і помчала на вихід.

Режисер провів її поглядом, який зі здивованого поступово перетворився на похмурий:

— Що відбувається? Я чогось не знаю?

В голосі вже не відчувалося ані краплі іронії. І хоч виносити важкий погляд було непросто, Ксенія намагалася не ховати очі і тримати себе незворушно.

— Все як ви замовляли — сенсація.

Деніель мовчки чекав продовження. Тягнути далі було не можна.

— Мене запитали, чому ви не контактуєте з прихильницями. До речі, чому ви з ними не контактуєте? — з легким обуренням поцікавилася Ксенія.

— Що ви відповіли? — проігнорував зустрічне запитання Деніель.

— Сказала, що вашій дівчині не сподобалося б, якби ви стали приділяти підвищену увагу фанаткам.

— Моїй дівчині?

— Так, вашій дівчині. Тобто мені. Ви ж хотіли ані слова правди, ось я і сказала, що ми зустрічаємося, — Ксенія гордо підняла голову, показуючи, що вважає свій хід геніальним. А що їй залишалося? Кращий спосіб захисту, як відомо, напад.

Однак Деніель її натиску не оцінив. Якщо до цього він виглядав просто похмурим, то тепер у його очах палав гнів.

— Який хід! Браво! Це вас Тамара напоумила?! — облив уїдливим сарказмом. — Хоча про що це я? З вашою фантазією вам і помічники не потрібні. Ні, були, звичайно, і до вас винахідливі фанатки, які чого тільки не робили, щоб застрибнути до мене в ліжко, однак ви перевершили всіх. Але мушу вас розчарувати, ви не мій тип.

Деніель розвернувся і попрямував до виходу з глядацького залу.

— Що?! — у Ксенії від обурення голос сів настільки, що вигук вийшов схожим на рик. Що він про себе нафантазував?! Вірніше, навіть не так. Про себе нехай думає, що завгодно. За кого він прийняв Ксенію? За безмозку хтиву прихильницю?!

Вона в два кроки порівнялася з Деніелом.

— Фанатка?! Ха! Та я про ваше існування дізналася лише вчора! До цього, взагалі, думала, що ви — комп'ютерна графіка! Тільки от дизайнер схибив. Міг би цікавіше образ змоделювати, — уїдливо промовила Ксюша. Нехай знає, що вона теж здатна на сарказм.

Деніель різко пригальмував. Глянув на Ксенію і примружився підозріло.

— Зачекайте. Я все зрозумів. Ви — журналістка. Так, для фанатки занадто розумні. Ліжко — не самоціль. Шукаєте спосіб поритися в брудній білизні? Ганяєтеся за сенсаціями? Не вийде, — він знову рушив до виходу.

Хто ж його так зрадив, що він тепер скрізь бачить підступ?

— Мені просто потрібні гроші. Для стажування в Бельгії. Гамлет пообіцяв заплатити, якщо я підміню Тамару протягом двох тижнів. Все! — випалила Ксенія, коли Деніель відкривав двері. — Ані ваші таємниці, ані, тим більше, ваше ліжко мене не цікавлять. Вже вибачайте на слові, та вам теж до мого ідеалу як до Китаю пішки.

Вони вийшли з залу одночасно. Тісний прохід змусив торкнутися одне одного і обмінятися палаючими обуреними поглядами.

Спочатку здалося, що в фойє нікого немає. Але бічним зором Ксенія помітила жінку. Вона сиділа на краєчку диванчика з абсолютно прямою спиною. Пальто з білої благородної тканини щільно обтягувало ідеальну фігуру. Жінка граціозно піднялася. Цокіт підборів луною пронісся холом. Деніель, звичайно, теж помітив її. Ксюша зрозуміла це по тому, як змінився вираз його обличчя. Ще секунду тому воно було живим. Грізним, розлюченим, але живим, а тепер стало непроникним і беземоційним, ніби він начепив маску.

— Це правда? — від крижаного погляду жінки захотілося зіщулитися.

Обличчя Деніеля ожило. Не все. Лише куточок рота трохи піднявся в усмішці. Замість відповіді він раптом притягнув Ксенію до себе і припав до губ. Це було настільки несподівано, що вона просто захлинулася від виру почуттів. Що за нахабність?!

Жінка зціпила зуби і різко розвернулася. Цокіт підборів почав віддалятися, поки не замовк за закритими дверима. Лише тоді Деніель відскочив. Ксенія важко дихала, підшукуючи слова, щоб висловити, що вона думає з приводу зухвалої витівки. Тепер стало зрозуміло, чому режисера називають непередбачуваним і епатажним.

— Ви прийняті, — на обличчя Деніеля повернулася знайома напівусмішка. Ксенія ще продовжувала хапати ротом повітря, коли режисер розвернувся і попрямував до одного з підсобних приміщень. — Скажіть Тамарі, щоб передавала вам справи.