Розділ 15. Важка розмова

Розділ 15. Важка розмова

Ксенія потопталася біля входу кілька хвилин і все ж таки зважилася кинутися у вир з головою — тобто відкрити двері й увійти в зал для глядачів. Зрештою, чого їй боятися? Хоч вона і встигла наслухатися про Деніеля різного: таємничий, непередбачуваний, епатажний, але поки нічого жахливого не помітила. Він справляв цілком приємне враження. Взагалі-то, є у його погляді щось таке, що пробирає до кісток, але в іншому-то режисер досить милий. Інтелігентний, і головне — не позбавлений почуття гумору. То нехай і поставиться з гумором до сенсації, яку сам же й просив.

Ксенія безшумно прослизнула в зал і попрямувала до Деніеля. Репетиція ще тривала, тому вона присіла поруч, не сказавши ані слова, і зосередила увагу на сцені. Там розігрувався фінальний хеппі-ендний епізод. Герой і героїня тримали одне одного за руки і виконували арію, в якій зізнавалися одне одному в коханні. Вокал дивовижний, і грали добре, але Ксенію не пройняло. А все тому, що в герої вона впізнала Каміля, хлопця з фото номер чотири. Тепер Ксюша вже була в курсі його численних любовних пригод, і повірити в те, що володар кучерявого чуба може так полум'яно кохати одну єдину, не могла.

Прозвучали фінальні акорди, і режисер схвально махнув акторам рукою:

— Непогано. А тепер відпочивати. Але за годину до прем'єри всім бути в своїх гримерках.

Актори і працівники сцени почали розходитися, і Деніель розвернувся обличчям до Ксенії.

— Як минула прес-конференція?

— Чудово, — старанно розтягуючи губи в невимушеній усмішці, запевнила Ксенія. — Ваше завдання виконано і навіть перевиконано.

— Справді? — посміхнувся Деніель. Здається, не дуже повірив. — Я весь заінтригований.

Ксенія почала здалеку. Розповіла, які питання прозвучали першими, і як вона на них відповідала. Бадьоро так розповідала, з подробицями, гарячково міркуючи, як перейти до найголовнішого. Але виявилося, коли чоловік сидить так близько, що їхні лікті майже торкаються, та ще й дивиться цим своїм гіпнотичним поглядом, сказати йому, що тепер ви з ним ніби зустрічаєтеся, до мурашок хвилююче і страшно. У Ксенії просто язик не повертався. Вона все ходила коло та навколо, поки Деніель не видав:

— Бачу, що з першою частиною завдання — ані слова правди — ви впоралися на відмінно. Таких барвистих казок навигадували. Особливо вам вдалася стара рептилія, яка виступає на боці сил добра, — посміхнувся Деніель. — Мабуть, введу подібного персонажа в новий мюзикл. Але от сенсації у вас не вийшло. Всі ті пікантні подробиці, що ви перерахували, на сенсацію не тягнуть.

— Це я просто до сенсації ще не дійшла, — похмуро хмикнула Ксенія. — Там було ще одне питання.

— Яке?

— Чому ви не контактуєте з прихильницями.

— Вони люблять таке питати. І що ж ви відповіли?

— Сказала... — Ксенія збиралася з духом і тут потилицею відчула, що хтось зайшов у зал для глядачів і стрімко рухається по проходу. Тамара поспішає на допомогу? Ксюша обернулася. А бодай тобі! До них прямувала висока незграбна дівчина з довгим прямим світлим волоссям. Її горло було замотане шарфом, кінці якого майоріли від швидкої ходьби. Вівата? Тільки цього бракувало. Тут хоча б пережити реакцію Деніеля на «сенсацію». А вже опинитися під прицілом тієї, що вважає себе його дівчиною, зовсім не хотілося. Цікаво, вона вже знає пікантну новину?

— Деніелю, мені вже краще. Я готова до прем'єри, — випалила вона на ходу, навіть не глянувши в бік Ксенії.

Ну, все зрозуміло, прес-конференцію Вівата не дивилася. Інакше б уже спопеляла конкурентку поглядом. Щоправда, виникла інша проблема. Якщо актриса одужала, то, виходить, роль у Жені заберуть?

— Вівато, — в інтонації Деніеля проскочила втома, — повертайся додому. Співати з хворим горлом — погана ідея.

Актриса дійсно виглядала нездоровою. Очі гарячково блищали.

— Але як я можу тебе підвести? — вона незграбно прилаштувала довге тіло в крісло по сусідству з режисером.

— Не турбуйся. Заміну знайдено.

— Заміну? — схоже, це було не зовсім те, що актриса збиралася почути.

— Так. Вийдеш на сцену за кілька днів, коли одужаєш.

Вівата замовкла, приголомшена новиною, а Деніель знову переключив увагу на Ксенію.

— То що там за сенсація? Що ви відповіли журналістам?

— Я... е-е-е... — Ксенія щосили міркувала, чи можна говорити прямо зараз, чи варто натякнути Деніелю, що такі новини повідомляють наодинці, щоб він випровадив Вівату. Варіанти були один за інший не кращий. І Ксенія знову заповнила паузу протяжним звуком: — Ееем...

У цей момент потилиця знову почала подавати сигнали, що відчуває ще одну людину, яка увійшла у глядацьку залу. Ну, хоч цього разу це Тамара? Ні, проходом котилася маленька кругленька жіночка у величезному екстравагантному капелюсі з такою широченною променистою усмішкою на обличчі, що можна було сміливо гасити світло, вистачило б того, що випромінює вона.

— Дені, дорогенький, — заворкотала жінка, — я, щойно дізналася, одразу ж примчала. І не треба мене сварити, що знову вторглася до тебе на репетицію без запрошення. Хіба могла я всидіти вдома після такого?

Деніель посміхнувся тепло, але з докором. А потім його погляд став спантеличеним. Навряд чи він зрозумів останню фразу. А от Ксенія, навіть не знаючи, хто така ця кругленька жіночка, відразу запідозрила недобре. Мабуть, володарка екстравагантного капелюха вже в курсі свіженької сенсації.

— Ну, познайом же мене з нею скоріше, — попросила вона і спрямувала на Ксенію сяючий погляд.

Вираз обличчя Деніеля став іще більш здивованим. Однак прохання він виконав:

— Норо, це Ксенія, моя тимчасова помічниця, — Ксюша піднялася з крісла і ввічливо кивнула. — Ксеніє, це Нора, моя тітонька.

Тітонька кинулася до Ксенії і пригорнула її в теплі обійми:

— Вона така красуня, Дені!

Потім подивилася на племінника з докором:

— І чому ти нас раніше не познайомив?