Розділ 13. Ані слова правди плюс сенсація

Розділ 13. Ані слова правди плюс сенсація

Спочатку Деніель переглядав «резюме» мовчки. Але незабаром змінив тактику. Став зачитувати речення вголос і після кожного посилати Ксенії багатозначний погляд:

— Закінчили ракетобудівний факультет? Вражає... Колекціонуєте мадагаскарських павуків? Хм, неординарно... Брали участь у запливі по болоту на гірських велосипедах? Оце так екстрим. І який результат?

Ані за інтонацією, ані за виразом обличчя, Ксенія не могла зрозуміти, яке враження справляє на Деніеля прочитане. Погляд був непробивний.

— Прийшла другою, — таким самим беземоційним тоном відповіла вона.

— Похвально. О, а далі ще цікавіше. Встановили світовий рекорд по збірці/розбиранню кавомолки на швидкість. Цікаво, з яким результатом?

— Дванадцять хвилин двадцять шість секунд. Побила минулий рекорд на півтори хвилини.

— Я вражений, — Деніель продовжив читання: — О, так ви ще й бульдозером кермувати вмієте?

Здається, цього разу Ксенія все ж помітила глузливі іскорки, що промайнули в очах режисера.

— Вмію, — тим не менше, відповіла вона, — по пересіченій місцевості.

На губах Деніеля засяяла вже знайома іронічна посмішка.

— Ксеніє, та тут же немає жодного слова правди.

Вона здогадувалася, яка фраза прозвучить наступною — відправить під три чорти. Але цього разу Ксенія не вгадала.

— А знаєте, — задумливо промовив Деніель, — можливо, ви б і змогли підмінити Тамару пару тижнів.

Жартує?

— Мабуть, візьму вас на випробувальний термін.

Ксенія ніяк не могла зрозуміти, чи говорить Деніель всерйоз, чи іронізує. Чим йому сподобалася її сумнівна дотепність з приводу водіння бульдозера і збірки/розбирання кавомолки?

— На два тижні? — уточнила вона тривалість випробувального терміну.

— Ні. На дві години. Якщо протягом цього часу ви продемонструєте, що можете впоратися з обов'язками особистої помічниці, то посада ваша. Тоді Тамара сьогодні ж увечері отримає двотижневу відпустку.

Ксенія не поспішала радіти. Відчувала, що все не так просто і на неї чекає якийсь підступ.

— Що я повинна буду робити?

— За пів години тут, у театрі, відбудеться велика прес-конференція, приурочена до прем'єри мюзиклу. Але я інтерв'ю не даю. За мене це завжди робила Тамара. Це входило в її професійні обов'язки. А оскільки ви хочете її замінити, то відповідати на запитання журналістів доведеться вам. Я представлю вас пресі, а після піду.

— Але я ж зовсім нічого не знаю про ваш новий мюзикл. Бачила лише фрагмент репетиції.

— Цього буде достатньо. Як показує практика, пресу мало хвилюють театральні тонкощі, їх більше цікавить персона режисера.

— Тоді тим більше. Я ж про вас геть нічого не знаю.

— А ось це якраз добре. Підключіть фантазію, яка у вас, судячи з резюме, грає живою цівкою. Я не хочу, щоб в пресу просочилися будь-які правдиві деталі мого особистого життя, але абсолютно нічого не маю проти вигаданих сенсацій.

Слова Деніеля змусили згадати ранкову розмову з Тамарою. Коли та наспіх готувала Ксенію до співбесіди, обмовилася, що бос дуже ревно охороняє свій особистий простір, нікого не підпускає близько і, більш того, сам сприяє поширенню про себе чуток, не бажаючи, щоб публіка бачила його справжнього.

— Моя помічниця справлялася з цією роботою філігранно. Спробуйте повторити її успіх. Ваше завдання — не сказати на прес-конференції ані слова правди, але при цьому журналісти повинні залишитися задоволені. Вони повинні отримати їжу — сенсацію. Це заспокоїть їх на деякий час.

Завдання виглядало абсолютно нездійсненним, але Ксенія додала погляду повної впевненості.

— Ані слова правди плюс сенсація, — по-діловому повторила вона. — Якщо у мене вийде, посада моя?

— Так.

— До початку прес-конференції я вільна?

— Так. Можете йти.

Ксенія підскочила на ноги і вийшла з глядацького залу зі швидкістю торпеди. При цьому примудрилася зберегти видимість ділової ходи і не перейти на біг — ну, це на випадок, якщо Деніель проводжає її поглядом. А ось коли опинилася в коридорі, вона вже розігналася на повну — завданням номер один було якомога швидше відшукати Тамару. Її інструктаж став би дуже у нагоді.

Помічниця Деніеля знайшлася в одній з гримерок. Показувала Жені її нову обитель. Сестра сиділа біля трюмо перед величезним дзеркалом і повними захоплення очима вивчала вміст поличок, які ломилися від всіляких флакончиків, баночок і тюбиків з театральним гримом. Побачивши Ксенію, підскочила і кинулась на шию.

— Ксюше, це якийсь сон! Ось це все, — вона зі щасливою посмішкою розкинула руки і почала крутитися.

В цьому була вся Женька. Вміла вона радіти життю. Трохи пізніше, звичайно, ейфорія мине і почнеться дике хвилювання. Ще б пак! Де гарантія, що на прем'єрі у неї вийде все так само добре, як і на репетиції, якщо тепер вона вже знає, хто вийде на сцену?

— Він тут! — назвала Женька ще одну причину свого щастя, продовжуючи кружляти.

Хто «він», Ксенія, звичайно, здогадалася. Але тут теж не все було так безхмарно. А раптом володар кучерявого чуба, на якого так запала сестра, одружений? Або сноб, яких пошукати, і навіть не захоче звернути увагу на актрису, яка випадково отримала роль в епізоді. І взагалі, підозріло, звідки його фото взялося у працівників шлюбного агентства. Непогано було б з'ясувати все це у Тамари. Але до початку прес-конференції залишалося не більше десяти хвилин, тому поки довелося ставити помічниці Деніеля зовсім інші запитання.

Та з півслова зрозуміла, в чому справа, і засяяла:

— Ти йому дуже сподобалася, раз він довірив тобі таке. Вважай, посада у тебе в кишені. Ходімо.

Вони вийшли в коридор. Женька, певна річ, приєдналася. Хіба могла вона залишитися спокійно сидіти навіть в найбільш чудовій гримерці своєї мрії, якщо у сестри такий відповідальний момент? Тамара повела дівчат до конференц-залу, намагаючись на ходу дати Ксенії настанови: