Розділ 12. Співбесіда

Розділ 12. Співбесіда

Виконавець ролі кінозірки зник так само несподівано, як і з'явився, залишивши Женьку спантеличеними очима дивитися на те місце, де він щойно стояв. Ксенія зрозуміла, що це був кінець першого акту. І якби події розгорталися не на репетиції, то в даний момент опустилася б завіса.

Артисти, які сиділи за столиком, зааплодували. Чи то були вражені грою новенької актриси, чи то раділи, що справа нарешті зрушила з мертвої точки і більше дублів не буде.

— Готуйте сцену до другого акту, — розпорядився Деніель і попросив дівчину, яка так вражаюче відіграла епізод, спуститися в глядацький зал і підійти ближче.

Женька, що так і заклякла ошелешеним стовпчиком з шаленою посмішкою на обличчі, почула, що її звуть, лише з третього разу.

— Мені сподобалось, як ви виглядали на сцені, — стримано похвалив Деніель. — Ви звідки?

Женя продовжувала витати в хмарах, тому відповідати за неї взялася Тамара:

— Євгенія з земного світу. Тут у нас проїздом.

— Це я вже зрозумів, — кивнув Деніель помічниці і знову звернувся до Жені: — Де грали до цього? Який у вас сценічний досвід?

Сестра спантеличено подивилася на Ксенію. Взагалі-то, зазвичай вона винахідлива, але надто вже була вибита з колії раптовою матеріалізацією та зникненням предмету своїх мрій – хлопця з фото номер чотири з плоті і крові. Відповідати знову взялася Тамара:

— Євгенія грає у Великому театрі міста... — вона запитально глянула на Женьку.

— ...Середньоперекопська, — підказала та.

— Так, у Середньоперекопському Великому театрі, — не кліпнувши оком, підсумувала Тамара і для солідності додала: — Опери та балету.

Деніель перевів погляд на Женю, але все, на що та була здатна на даний момент — це ствердно кивнути головою. Ксенії довелося самій розширити Тамарину відповідь першим, що спало на думку:

— Євгенія співає партію лебедя в «Лебединому озері».

Якби Деніелю довелося коли-небудь побувати в Жениному Середньоперекопську, він би, звичайно, знав, що там ані великого, ані малого, ані навіть малесенького оперного театру не водиться. Тому співати партії лебедів, або на лихий кінець гусей, ніде. Але оскільки він там не бував, нехай вірить на слово.

— Добре. Роль ваша, — коротко кинув Деніель. — Прем'єра сьогодні о сьомій. Тамаро, розпорядися, щоб адміністратор виділив новій актрисі вільну гримерку.

Женька засяяла. Ніщо так не надихає людину, яка марить про сцену, як слово «гримерка». Здається, лише тепер сестра остаточно усвідомила, що її давня мрія ось-ось здійсниться. Вона співатиме. З професійної сцени. Перед вимогливою публікою. І нехай роль зовсім крихітна, але все ж у Женьки буде п'ять хвилин, коли вся увага глядачів зосередиться на ній.

— Ходімо, — кивнула Тамара дівчатам. — Я забираю обох, — пояснила братові. — Проведу екскурсію театром, а заодно передам Ксенії справи.

Говорила таким тоном, ніби питання про прийняття Ксенії на роботу йшло в комплекті з Жениним і вже вирішене схвально. Але хитрість не вдалася.

— Ні, Тамаро. Ви з Євгенією йдіть. А Ксенія залишиться. Проведу з нею співбесіду, якщо вже вона так хоче отримати посаду моєї помічниці. А за підсумками співбесіди вже подивимося, чи буде необхідність передавати їй справи.

Тамара і Деніель синхронно подивилися на Ксенію. Погляд режисера розшифрувати не вдалося. Що криється в глибині його сіро-блакитно-карих очей і в цій напівусмішці? Виклик? А от уявний посил Тамари Ксенія розшифрувала легко. Весь її сяючий вигляд говорив: те, що Деніель погодився провести співбесіду — це вже перемога. Тепер залишилося зовсім трішечки. У Ксенії такої впевненості не було, але без бою вона, певна річ, здаватися не збиралася.

— До речі, Тамаро, де резюме Ксенії? Я так його і не бачив.

Та й не дивно, що не бачив. Ксенія і не готувала жодного резюме. Однак Тамару таке запитання не збентежило. Вона полізла в свою сумку і дістала кілька скріплених степлером аркушів:

— Ось, прошу.

Поки аркуші перекочовували з рук Тамари в руки Деніеля, Ксенія встигла помітити, що на них — роздруковані відповіді на питання анкети, яку вона заповнювала в шлюбному агентстві.

Тільки не це! Там же казна-що вказано. Вона послала німе запитання Тамарі: навіщо? Та підбадьорливо підморгнула: мовляв, так треба.

— Цікаво, — Деніель махнув рукою, показуючи, що помічниця і Євгенія вільні, і почав пробігати очима рядки.

Під кожним реченням, надрукованим українською, йшов текст незнайомою мовою — неважко здогадатися, переклад на аласійську. А отже, у режисера не виникнуть проблеми з розумінням. Ксенії залишалося лише поспішно згадувати, що вона там понаписувала, щоб бути готовою до несподіваних запитань.