Розділ 10. Чудовий світ! Є!

Розділ 10. Чудовий світ! Є!

Ксенія спускалася з трапа літака, на всі очі дивлячись на будівлю аеропорту. Архітектура дуже незвична. Взяти хоча б потоки води, що ллються з даху й утворюють одну зі стін. Але навіть така екзотика не могла допомогти повірити в те, про що дівчата дізналися незадовго до приземлення. Виявляється, Ксенія неправильно зрозуміла Гамлета. Літак прямував не на Мальту. Під карликовою державою в кількох годинах льоту новий знайомий мав на увазі не одну з відомих Ксенії європейських країн, а якусь Аласію, королівство паралельного світу. От як у таке можна повірити? Женька з її любов'ю до книг про паралельні реальності, і та не дуже повірила і косилася на Гамлета з підозрою.

— Аласія, взагалі-то, нічим від земних карликових королівств типу Ліхтенштейну не відрізняється, — з непробивним виразом обличчя сказав новий знайомий. — Воно й було свого часу звичайним земним карликовим королівством, поки одного разу, кілька століть тому, не провалилося в паралельну реальність.

Як може ціле королівство випадково провалитися в паралельну реальність, Гамлет не уточнив. Зате розповів, що останнім часом вдалося налагодити не лише повітряне сполучення між двома світами, але і мобільний зв'язок, тому дівчата зможуть легко спілкуватися з близькими.

Цю інформацію Ксенія перевірила, щойно зійшла з трапа. Смартфон дійсно весело показував наявність мережі і, більш того, без проблем відправив повідомлення: «Долетіли добре. Вже на Мальті ». Це була, звичайно, не зовсім правда, але не писати ж щось у дусі: «Благополучно долетіли в інший світ». Мабуть, батьки могли б зрозуміти таке повідомлення неправильно.

Та Ксенія і сама до з'ясування всіх деталей вирішила вважати, що вони таки на Мальті, хоча погода, правду кажучи, стояла дещо не мальтійська. Було холоднувато. Схоже на середньостатистичну українську весну. Снігу видно не було, але і зелені поки теж. Добре хоч куртки були з собою.

Біля трапа дівчат і Гамлета зустрічала висока міцна рудоволоса пані в яскравому червоному капелюсі і такого ж кольору пальто.

— Моя дружина, Тамара, — з гордістю представив новий знайомий.

А йому дійсно було чим пишатися. Це була не жінка — ураган: амплітудні рухи, виразна міміка і потужна енергетика. Вона відразу взяла ініціативу в свої руки.

— Вітаю, — голосно привіталася Тамара. Обвела Ксенію поглядом з голови до ніг і посміхнулася: — Такою тебе собі й уявляла. Сподіваюся, Гамлет ввів вас в курс справи? У нас мало часу.

— Скоріше в оману, ніж в курс справи, — уточнила Ксенія.

— Чоловіки це вміють, — філософськи зауважила Тамара і кинула на чоловіка погляд, значення якого Ксенії розшифрувати не вдалося, після чого підхопила дівчат під руки і розгонистим кроком попрямувала до машини, що чекала на виході з аеропорту. Гамлет йшов позаду і з легкістю ніс крім своєї сумки ще й багаж сестер.

Автомобіль порадував великою схожістю з земним джипом. І можна було б остаточно ствердитися в думці, що щодо паралельного світу — це був невдалий жарт, але варто було машині виїхати на трасу, впевненості поменшало. Густі сутінки не давали в деталях роздивитися навколишні краєвиди, але все ж дещо не помітити було неможливо — будівлі. Вони траплялися не так часто. Але яка у них була химерна форма! Женька прилипла до вікна і лише ахала від подиву. Більшість будинків нагадували якісь пізанські вежі — багатоярусні висотки, відхилені від вертикалі на різні кути.

— Це лише новобудови так дивно виглядають, — пояснила Тамара, яка сиділа на задньому сидінні разом із сестрами. — Мода така пішла. Але заміський маєток Деніеля, де вам належить проводити більшу частину часу, набагато симпатичніший.

— Маєток Деніеля? — перепитала Ксенія спантеличено.

— Поки що ми їдемо в готель неподалік від маєтку. До речі, для вас орендовано шикарний номер. Але, боюся, там ти лише ночуватимеш. Робочий день у особистої помічниці Деніеля ненормований. З власного досвіду знаю, — посміхнулася Тамара. — Але, що приємно, і зарплата відповідна.

Вона говорила з такою впевненістю, ніби питання про працевлаштування вже вирішене. Однак Ксенія не дуже спокушалася. Імовірність потрапити на роботу до такого перебірливого роботодавця була невисока. І якщо співбесіду, призначену на ранок, Ксенія провалить, то вже завтра ввечері буде вдома. Хоча, може, воно й на краще. А то від цієї подорожі на Мальту, яка якимось фентезійним чином перетворилася на переміщення в паралельну реальність, голова йшла обертом і категорично відмовлялася сприймати те, що відбувається, всерйоз.

Тамара анітрохи не перебільшувала, коли назвала знятий для сестер номер розкішним. Дві кімнати, кожна з власним санвузлом, обладнаним величезною ванною, були оформлені в ніжних пастельних тонах і обставлені витонченими білими меблями. Підлога встелена м'якими пухнастими килимами. На стінах картини — весняні пейзажі, намальовані так майстерно, що, здавалося, в повітрі витає аромат квітучих садів, зображених на них.

Женька роздивлялась апартаменти з неприхованим захопленням. А як інакше? Де б ще вона побачила вживу таку розкіш? Хіба що в музеї. Адже вона крім старого санаторію, що не піддавався ремонту з радянських часів і зберіг антураж 80-х, ніде не бувала.

— В номер замовлено ​​вечерю, — посилила блиск в очах сестри Тамара. — Завтра я заїду рано, годині о восьмій, щоб був час підготувати Ксенію до співбесіди.

Після цих слів вони з Гамлетом пішли, залишивши сестер одних. Щойно за ними зачинилися двері, Женька почала кружляти по кімнаті.

— Ксюше, яка краса! Та тут же в сто разів краще, ніж на Мальті. Ти бачила, який навколо готелю чудовий парк? А шикарний зимовий сад з басейном на першому поверсі?

Так. І парк, і, тим більше, басейн в оточенні острівців тропічної рослинності Ксенія бачила. Важко було не помітити привабливу блакить блискучої водної гладі.