Розділ 5. Сніги метуть, у вікнах біле мрево

Розділ 5. Сніги метуть, у вікнах біле мрево

Побачення клієнтів шлюбного агентства «Ідилія» проходили в кафе під назвою «Ідилія». Плагіат це, чи простий збіг, Ксенія не знала. Та й, взагалі-то, їй до цього в даний момент не було жодного діла. Голова була зайнята іншим — дорогою до кафе вони з Женею погоджували план дій.

— Я зайду перша, хвилин на десять раніше часу «Х», — запропонувала Ксенія. — І займу столик, який буде найближчим до вікна, але не коло самого вікна. Тому що столик біля вікна заброньований для вашого побачення з сумісним.

— Ой, Ксюше, як я хвилююся, аж коліна тремтять...

Хода Жені дійсно виглядала не дуже впевнено. Хвилювання, високі підбори і вкритий слизькою кіркою льоду асфальт погрожували не дати сестрі благополучно дістатися місця призначення. Ксенія для підстраховки підхопила її під руку і продовжила:

— Ти зайдеш у кафе хвилина в хвилину. Всякі там розмови, що дівчина повинна на побачення спізнюватися — дурниця. Це доречно лише якщо її мета — розлютити чоловіка. Запізнення ніхто не любить. Зрозуміла?

— Цікаво, у нього хоча б очі схожі на очі четвертого?

— Женю, ти мене чуєш?

Женька винувато стрепенулася:

— Так-так, зайду хвилина в хвилину.

— Підсядеш до нього, представишся і почнеш невимушену розмову.

— Невимушену?

— Так, спочатку треба вибрати якусь нейтральну тему. Про погоду, там, наприклад, як у Ліни Костенко: "Сніги метуть. У вікнах біле мрево". Що-небудь в такому дусі.

— Сніги метуть. У вікнах біле мрево... — повторила Женька як робот.

Ксенія залишилася задоволеною. Вірші — Женіна стихія. Вони будуть тримати її в тонусі. 

— А потім уже поступово змінюй тему, щоб дізнатися про нього побільше. Ким працює, які інтереси, погляди та плани. Щоб зрозуміти, чи підходить він тобі, і чи варто погоджуватися на друге побачення.

— Знаєш, Ксеню, боюся, від хвилювання наговорю зовсім не те. Або, навпаки, розгублюся, і мовчатиму, наче повен рот води набрала.

— Все буде добре. Я ж поруч. Буду посилати тобі уявну підтримку, флюїди, так би мовити.

— Флюїди — це добре, — погодилася Женька і, зітхнувши, додала: — ось якби я ще й безпосередньо з тобою могла спілкуватися. Раптом мені твоя порада знадобиться.

— Безпосередньо? — задумалася Ксенія. — Можна і безпосередньо. Якщо відчуєш, що конче потрібно зі мною поговорити, просто відлучися в туалет. Скажи: вибачте, треба носик попудрити. А звідти подзвониш мені по мобільному.

— Геніально, — зраділа Женька.

У цьому підбадьореному стані Ксенія і залишила сестру в скверику неподалік від кафе чекати часу «Х», а сама пішла зайняти позицію спостерігача.

«Ідилія» виявилася затишним закладом і цілком відповідала назві. Невеликий зал столиків на двадцять порадував безліччю елементів з дерева. Його головна фішка - електрокамін нагадував справжнісінький камін.

Відвідувачів було небагато. Столик біля самого вікна, розрахований на двох, поки був вільний. На щастя, був не зайнятий і сусідній. Ксенія зайняла його і залишилася задоволена обраною дислокацією. З цього місця їй добре буде видно, а може навіть і чути, що відбуватиметься в епіцентрі подій, які її так цікавлять.

Вона замовила чай і десерт і почала спостерігати за входом. Вважала, що з хвилини на хвилину має з'явитися «суджений» сестри. І дійсно, в кафе зайшов чоловік років тридцяти п'яти досить приємної зовнішності. Обвів зал стурбованим поглядом і попрямував прямо до вікна. Але до столика, який був призначений для клієнтів шлюбного агентства, не дійшов, а зупинився поруч із Ксенією.

— Ви не заперечуєте, якщо я сяду з вами?

Він, що, столиком помилився? Або зовсім не той, за кого вона його прийняла?

Чоловік, не дочекавшись від Ксенії ані так, ані ні, прилаштувався на сусідній стілець. Підозріло. Навколо стільки вільних столиків, а йому захотілося пообідати саме тут. Ксенію раптом осяяло: а чи не збирається він позалицятися до неї, прийнявши її за даму, яка нудьгує на самоті? От тільки цього бракувало. Можна було б, звичайно, пересісти за інший столик, щоб радикально присікти будь-які наміри, але Ксенії категорично не хотілося залишати таку зручну для спостереження позицію.

Щодо намірів вона дарма переживала. Чоловік нічого робити не став. Навіть не спробував заговорити. Попросив офіціанта принести чашку кави і в очікуванні замовлення розгорнув газету. Любитель читання періодики своєю підозрілою поведінкою так відволік Ксенію, що вона пропустила появу одного з головних героїв сьогоднішнього вечора. Столик біля вікна вже не був порожній. За ним розташувався відвідувач — чоловік під сорок. Напевно, це і був сімдесятивідсотково сумісний з Женею клієнт шлюбного агентства. Схожість з фото номер чотири, яке так запало в душу сестрі, ні в чому не була помітна. Жодного веселого хвацького кучерявого чуба. Навпаки, сумні залисини. Але в цілому вигляд у чоловіка був досить солідний. Піджак і краватка в наявності.

Женя, незважаючи на хвилювання, точно виконала настанови сестри — зайшла в кафе хвилина в хвилину. Під підбадьорливим поглядом Ксенії продефілювала на ватяних ногах до потрібного столика. Саме в цей момент любителю періодики заманулося почати гортати газету. Сторінки миготіли перед носом Ксенії і не дали роздивитися, яке перше враження справили сумісні одне на одного. Але зате, коли сусід перестав шарудіти газетою, Ксенія зрозуміла, що з її місця буде чудово чути розмову за сусіднім столиком.

Чоловік із залисинами представився автослюсарем Степаном. Женя теж назвала своє ім'я.

— Викладаю в школі літературу, — додала вона. — Але зараз у мене невеличка відпустка, оскільки школу закрили на карантин через епідемію грипу.

Після короткого мовчання, Женя уточнила:

— Епідемічний поріг перевищено на тридцять два відсотки.

— Так. Грип нині лютує, — погодився Степан, після чого затягнулася довга пауза.