Розділ 3. Ворожка з діда-прадіда

Розділ 3. Ворожка з діда-прадіда

— Вам неділя, 14-а година, підходить? — здається, це питання було повторене вже втретє, але Ксенія ніяк не могла збагнути, що відповісти.

Вона була абсолютно впевнена, що серед клієнтів шлюбного агентства не знайдеться нікого підходящого. Уже й думати про це забула. Зовсім з голови вилетіло, що програміст обіцяв передзвонити.

— Алло, Ксеніє, то як щодо 14-ї години? Вам зручно?

Чи зручно їй? Чи зручно зустрітися з чоловіком, який виявився настільки сумісним, що, якщо вірити пишногрудій співробітниці, у нього повинне було б спалахнути до Ксенії кохання з першого погляду? Причому взаємне кохання. Щоправда, існував невеликий нюанс. Мова не зовсім про Ксенію. Точніше, зовсім не про Ксенію. Правдиво вона відповіла лише на два запитання. На перше — про вік, і на останнє — про соратника на безлюдному острові. І що ж їй тепер робити?

— Ви ж не думаєте відмовитися? — програміста насторожило довге мовчання. — Якщо не прийдете на перше побачення, ми змушені будемо виставити вам рахунок за послуги без 50-ти відсоткової знижки. Та й справа навіть не в знижці. Хіба вам не цікаво познайомитися з людиною, яка настільки сильно вам підходить?

Перед очима чомусь постав образ чоловіка з фото номер 5. Його іронічна посмішка. Наче він хотів сказати: «Що, красуне, влипла? А не треба було вправлятися в дотепності при заповненні анкети».

— Отже, я записую вас на неділю, на 14-у годину, — це вже було не питання, а констатація факту.

— Добре, — нарешті видавила з себе Ксенія, ввічливо попрощалася і скинула виклик.

Зрештою, їй дійсно не завадить знижка. Та й справа не лише в ній. Дуже цікаво було подивитися на чоловіка, який виявився сумісний з усім тим, що видала  бурхлива фантазія Ксенії. Але доведеться, звичайно, перед ним вибачитися.

— А я знала! Знала, що вони минулого разу щось наплутали, — Женька кинулася на шию і розсміялася по-дитячому щасливо. — Як це у них могло не знайтися нікого сумісного з тобою? Я не сумнівалася, що знайдеться!

Все ясно. Динамік Ксеніного смартфона працював настільки добре, що сестра змогла розчути все, або майже все, що сказав програміст.

— Від долі не втечеш, таак-тааак, — затягла Женя, кружляючи Ксенію, — нікуди не втечеш, тааак-тааак... Отже, у неділю? Тепер найголовніше, щоб ворожка підтвердила, що на нас обох найближчим часом чекає зустріч з судженим.

— Я думаю, до слів ворожки треба поставитися з обережністю, — насупилася Ксенія. — Не брати все за щире золото.

Ще не вистачало, щоб якась шарлатанка вплинула на рішення сестри.

— Не хвилюйся, — відмахнулася Женька. — Вона свою справу знає. Професіонал в десятому поколінні. Ось побачиш. Я ж її не на вулиці знайшла, а звернулася в дуже солідну фірму.

Довго чекати не довелося. Не встигла сестра закінчити фразу, як у двері подзвонили. Женя кинулася відчиняти. Ксенія чекала, що побачить даму в строкатих довгих спідницях і обов'язково з хусткою на голові. Але поріг переступила жінка без головного убору в джинсах і чорній шкіряній куртці з безліччю замків. Світле волосся було зібране на потилиці в нехитрий хвостик. Це тепер такий прикид у професійних ворожок? Так, мабуть, відстала Ксенія від сучасного життя. Втім, Женька, судячи з подиву в очах, теж була ошелешена не менше. Але, тим не менше, чемно привіталася:

— Вітаємо. А ми на вас чекаємо.

— Вітаю. Любов, — представилася гостя.

Ксенія не сумнівалася, що Женька зараз подумки співає щось на кшталт: «Але знай да-на-да, дай-на-да, Це-Любов...».

Ворожка скинула куртку, роззулась і, обвівши поглядом передпокій, поцікавилася:

— А де тут у вас руки можна помити?

Сестри перезирнулися. Трохи несподіване прохання.

— Ось тут... — вказала Женя на двері.

Гостя зникла в санвузлі, а Ксенія шепнула:

— А навіщо їй знадобилося руки мити?

Сестра виглядала сторопілою, але знайшла, що відповісти:

— Дотримується правил гігієни. Не хоче карти Таро брудними руками чіпати. Я ж казала — професіонал.

Ворожка вийшла з санвузла та в супроводі дівчат пройшла в кімнату.

— То кому з вас сеанс потрібен? — поцікавилася, відкриваючи кейс.

— Взагалі-то, спочатку ми думали, що лише мені, — плутано почала пояснювати Женя, — тому що у мене завтра побачення. Але потім з’ясувалося, що нам обом, бо у сестри теж побачення. Післязавтра.

— Побачення? — перепитала провісниця здивовано. Але потім чомусь розвеселилася. – Хоча, справді. На побачення потрібно йти у всеозброєнні. В добрій формі.

Гостя почала ритися в сумці, а Ксенія з цікавістю чекала, що ж вона дістане. Просто карти, або якийсь інший інвентар? Магічні кулі, свічки, турку з кавовою гущею? Але в руках ворожки несподівано опинився тюбик з дитячим кремом. Ксенія від подиву кілька разів кліпнула очима.

Провісниця видавила на долоню невелику порцію мазі і почала енергійно розтирати по руках. Ксенія зовсім перестала розуміти її дії. Це що ж виходить? Перш ніж взяти магічні карти, потрібно не лише руки помити, а ще й кремом їх натерти? Щоб карти краще ковзали, чи що?

— Завжди використовую саме дитячий крем. Він найбільш нейтральний, — для чогось пояснила ворожка. Мабуть, хотіла підкреслити свій професіоналізм. Напевно, карти Таро не пророкують майбутнє людям, які використовують неправильну парфумерію.

— Ну, хто перша? — подивилася провісниця запитально.

— Я, — зголосилася Женя злегка нерішуче.

Здається, її теж вже почав насторожувати специфічний професіоналізм ворожки.

— Добре, — кивнула гостя і скомандувала: — Роздягайтесь.

Очі сестри округлилися, і вона потихеньку почала задкувати. Новаторський спосіб ворожіння, для якого необхідно, щоб клієнт був без одягу, Женьку явно спантеличив, якщо не сказати привів у жах.

— Ну ж бо, роздягайтесь, лягайте, — повторила ворожка, але сестра всупереч розпорядженню застигла, як укопана.