Розділ 2. Відсоток сумісності

Розділ 2. Відсоток сумісності

Сестри розташувалися на одному з диванчиків. І щойно за співробітницею агентства зачинилися двері, Женя підсунулася до Ксенії впритул і запитала тихенько пошепки:

— Ксюше, а ти кого обрала в останньому запитанні? Першого?

— Ні. Чому першого?

— Просто співробітниця ж нам сказала, що кожна друга його вибирає. Виходить, з нас двох хтось повинен був його вибрати. Але це не я, отже, ти.

— Залізна логіка, — розсміялася Ксенія. — Взагалі-то, я п'ятого вибрала.

— П'ятого? — здивувалася Женя. — Чому?

— Не знаю, — знизала плечима Ксенія. — А кого, по-твоєму, мені треба було вибирати?

— Другого, наприклад. У нього он які м'язи. Він би зміг дерева повалити і пліт з них побудувати, щоб було на чому перепливти океан і повернутися додому. Як у пісні: я знайду, я знайду свій шлях додооому... Шлях додому… Додому… — натхненно пошепки проспівала Женька.

Це була її особливість — супроводжувати думки словами пісень і віршів, іноді навіть власного авторства.

— Пліт — це добре, — погодилася Ксенія. — Отже, ти другого вибрала?

— Ні. Четвертого.

— Четвертого? — настала черга здивуватися Ксюші. — У нього ж немає м'язів. А немає м'язів — немає плота. Як би ти додому повернулася?

— Можливо, мені й не захотілося б додому повертатися, — мрійливо посміхнулася Женя. — Помітила, який він?

— Який?

— Незвичайний. Одразу видно — творча особистість. А очі... такі теплі...

Ох, Женька, Женька. Була в її характері одна особливість. Вона вміла миттєво закохуватися у хлопців. Дуже влюблива, як характеризувала сестра сама себе. А це ж був не живий хлопець, а просто фото. Вірніше, навіть змодельований портрет, а не фото.

— Взагалі-то, за допомогою комп'ютерної графіки будь-які очі намалювати можна, — спробувала вивести Женю з мрійливого стану Ксенія.

— От би зустріти такого в реальному житті! — не здавалася сестра.

— Дівчата, — пролунало з-за прочинених дверей, — результати готові, заходьте.

Ксенія і Женя підскочили і бадьоро попрямували у кімнату, де заповнювали анкети. Там знаходилося вже двоє співробітників. Високий худорлявий хлопець, чимось схожий на фото номер три з анкети, представився програмістом і запросив присісти.

— Цікаві результати, — повідомив він трохи розгублено. — Спочатку з приводу анкети Євгенії. Тут все більш-менш добре. Наша програма знайшла в базі чоловіка, який може вам підійти. Відсоток сумісності — 71.

— Майже на самій межі, — трохи засмутилася Ксенія.

Їй би, звичайно, хотілося відшукати для сестри кого-небудь сумісного на всі сто.

— Сімдесят один — не такий вже й поганий результат, — заспокоїла пишногруда співробітниця. — У нас є приклади щасливих шлюбів і при більш низьких відсотках. То як? Записувати вас на перше побачення?

— Записуйте, — закивала Женька.

— Субота, 15 година, підходить?

— Субота, це ж післязавтра? Підходить. А можна на його фото подивитися? — очі Жені горіли цікавістю.

— Категорично ні, — строго подивилася пишногруда. — Правило нашого агентства — знайомство лише наживо.

— Це щоб не відлякувати клієнтів одне від одного завчасно? — усміхнулася Ксенія.

— Це щоб дати їм зайвий шанс, — добродушно парирував програміст. — Тепер з приводу вашої анкети, Ксеніє. Результат дуже дивний. Сумісність з усіма клієнтами з нашої бази майже нульова. Такого ще не було.

Ксенія подумки привітала себе — не дарма старалася.

— Я вважаю, що сталася якась помилка, — хлопець потер свій розумний лоб. — Мені потрібно ще раз перевірити алгоритми і ваші дані. Але на це піде досить багато часу. Ми вам зателефонуємо завтра.

— Не варто турбуватися, — спробувала відрадити програміста Ксенія. — Не знайшлося сумісного, з ким не буває. Мабуть, не судилося.

— Та ні, — посміхнувся той. — Мені самому цікаво, як так вийшло. Прожену ваші дані ще раз.

Всю п'ятницю у Ксенії був піднесений настрій. Виявляється, це так хвилююче — готувати сестру до побачення з таємничим містером ікс, який у майбутньому може стати її нареченим. Шкода, що першу половину дня довелося провести на роботі — начальник не дав відгул, і Женя займалася підготовкою сама — відвідала салон краси, де їй підправили зачіску і зробили неймовірний манікюр. Наступним пунктом плану була пробіжка по магазинах. У цій непростій справі Ксенія вже ніяк не могла залишити сестру без супроводу. Задіявши свої неабиякі здібності в мистецтві переконувати, вона таки змогла відпроситися з роботи на цілих три години раніше.

Коли вийшла з будівлі офісу, Женька вже чекала на неї. Ксенія повела сестру в невеличкий затишний магазинчик, який давно облюбувала сама. Можна було під'їхати пару зупинок на маршрутці, але захотілося прогулятися пішки. День був напрочуд сонячний і теплий. Відчувалося наближення весни. Незважаючи на те, що календар все ще безжально показував середину лютого, з дахів дзвінко крапало, і небо сяяло радісною глибокою абсолютно не зимовою синявою. Сестра, до речі, теж сяяла. Щоправда, не так безтурботно, як небо.

— Хвилюєшся?

— Жахливо, Ксюше. Серце просто таки вистрибує з грудей. Коли дівчата мені сьогодні манікюр робили, дивувалися, чому так руки тремтять.

— Женю, облиш. Все пройде як по маслу.

— Я, знаєш, чого боюся, — зітхнула сестра. — Адже йому теж моє фото не показали. Він уявить, що до нього на побачення красуня з'явиться. А тут я зі своїм ластовинням.

Ох, Женька, Женька. Потрібно було терміново підвищувати її самооцінку.

— Твої веснянки — навпаки, твій козир. Роблять тебе особливою. Це раз. А два — ми тобі зараз таке платтячко підберемо — він забуде, як дихати, коли тебе побачить.

Сукню дійсно вдалося підібрати фантастичну. Тонкий дорогий трикотаж елегантно огортав злегка повненьку, але ідеально пропорційну і виразну фігуру сестри. Теплий благородний кремовий колір чудово поєднувався з рудуватими локонами.