Розділ 1. Шлюбне агентство «Ідилія»

Розділ 1. Шлюбне агентство «Ідилія»

— Заповнюйте анкети максимально чесно, — пишногруда співробітниця шлюбного агентства суворо подивилася поверх окулярів. — Не треба нічого перебільшувати, але і скромничати теж ні до чого. Лише в разі щирих відповідей ми можемо гарантувати, що наша комп'ютерна програма підбере для вас найбільш підходящу кандидатуру.

Ксенія спрямувала погляд на монітор. Ох, скільки запитань!

Улюблений колір, улюблена страва, улюблений фільм, улюблена книга. 

Хобі, інтереси, захоплення...

Ім'я-по батькові вашої першої вчительки.

Якої довжини волосся ви носили у випускному класі?

Яку кличку ви б дали черепашці, якби вона була вашим домашнім улюбленцем?..

А це ще навіщо?

— Деякі питання можуть здатися вам дивними, — ніби прочитала думки Ксенії співробітниця, — але людина складається з маленьких деталей, чи не так? — глянула вона повчально. — І невідомо, яка деталь зіграє вирішальну роль у взаємній симпатії двох людей. Тому уважно, вдумливо і, повторюю, чесно відповідайте на кожне запитання, яким би неважливим воно не виглядало.

Ні, чесно заповнювати анкету в плани Ксенії не входило. Вона прийшла в агентство лише заради Женьки, двоюрідної сестри, яка три дні тому приїхала з невеличкого містечка погостювати пару тижнів. Мету свого візиту сестра не приховувала. Вона давно мріяла влаштувати особисте життя. Зустріти, нарешті, чоловіка своєї мрії. Принца, так би мовити, на білому коні. Міцне плече, на яке можна сміливо спертися. Надійного, розумного, красивого, піднесеного. Ну, або хоча б просто надійного. Але в рідному Середньоперекопську такі не водилися. Інша справа в мільйонному мегаполісі. Ось тут вже, на думку Жені, принців з широкими плечима і білими кіньми хоч греблю гати.

Ксенія впевненості сестри не поділяла, але все ж щиро хотіла допомогти. Підійшла до питання серйозно. Лишати таку відповідальну справу напризволяще не збиралася. Простудіювала кілька інтернет-статей і натрапила на рекламу шлюбного агентства «Ідилія». Сподобалося воно тим, що обіцяло строго науковий підхід при підборі другої половинки.

Сестра поставилася до ідеї насторожено. Романтична натура і мрійниця, до того ж філолог за освітою, вона в таких тонких питаннях більше довіряла, якщо так можна висловитися, народним методам. Збиралася почати пошуки судженого з відвідування досвідченої ворожки або свахи-екстрасенса. Але Ксенія переконала її, що ворожки і свахи — це не те що вчорашній день, це позаминуле століття, а в наш час діяти потрібно виключно строгими науковими методами. Для більшої переконливості Ксенія пообіцяла, що сама теж скористається послугами агентства. Ось так, за компанію з сестрою, вона і опинилася в офісі «Ідилії».

— Скажіть, а багато у вашій практиці було випадків, коли підібрані комп'ютерною програмою пари укладали шлюб? — Ксенія визирнула з-за екрану і спрямувала зацікавлений погляд на співробітницю.

— Багато, — відгукнулася та. І, поправивши окуляри пухлим наманікюреним пальчиком, авторитетно пояснила: — Все залежить від ступеня сумісності. Програма обчислює цей показник для кожної підібраної пари. Якщо він буде вище дев'яноста відсотків, то, як правило, там любов з першого погляду. Такі пари однозначно одружуються. Щоправда, дев'яносто відсотків — велика рідкість.

— А якщо, скажімо, вісімдесят?

— Вісімдесят — теж непоганий показник.

— А якщо нижче?

— Сімдесят — граничне значення. Якщо ще нижче, ми нічого не гарантуємо, — розвела руками пишногруда. — В такому разі ми навіть не наполягаємо на обов'язковому першому побаченні і даємо знижку без всяких додаткових умов.

Ксенія знала, що співробітниця має на увазі під обов'язковим побаченням. За правилами агентства, дівчата повинні були бути присутніми хоча б на одній зустрічі з підібраною для них парою, якщо хотіли отримати 50-ти відсоткову знижку на надані послуги.

Ну що ж. Ксенія заповнюватиме анкету так, щоб жоден клієнт агентства не підійшов їй за сумісністю. Вона зробить для цього все можливе. Тому що жодних побачень їй на даний момент не хотілося, а ось від знижки вона б не відмовилася. Справа в тому, що питання налагодження особистого життя поки були відсунуті на другий план. Голова була зайнята іншим. Дуже хотілося потрапити на стажування до Бельгії. Після стажування її б взяли в інший відділ на іншу посаду з дуже привабливою зарплатнею. Але щоб поїхати в Бельгію, потрібно сплатити організаційний внесок, який дорівнює теперішній зарплаті за півроку. Тому основним завданням на порядку денному було не де знайти нареченого, а де знайти гроші.

Сестра, яка сиділа за сусіднім столиком, вже почала заповнювати анкету. Вигляд у неї був зосереджений, як у старанної першокласниці. Акуратно, одним пальцем правої руки вона стукала по клавіатурі, одразу ж переводячи погляд на екран, щоб перевірити, чи ту букву набрала. Від старанності веснянкуваті щічки вкрилися легким рум'янцем.

Женька не любила свої ластовинки, вважала їх винуватцями всіх бід і зокрема незаміжнього сімейного стану. Це вони, прокляті, густо обсипали все обличчя і відлякували, на її думку, потенційних наречених. Але Ксенії здавалося, що веснянки личать її мрійниці-сестрі, яка, незважаючи на свої двадцять дев'ять, ще й досі залишилася в душі дитиною.

— Починайте заповнювати анкету, — підбадьорила співробітниця агентства, зауваживши, що одна з клієнток більше дивиться на всі боки, ніж на екран.

Ксенія кивнула і зосередила всю увагу на питаннях. Отже, перше. Вік? Відповіла: 26 років. Тут хитрувати не стала. А от далі вже дала волю фантазії. Освіта? Ну, взагалі-то, економічна. Але кого цим можна злякати? Потрібно було щось більш екзотичне. Чоловіки не люблять, щоб жінка була розумнішою, а отже, потрібно вказати найбільш авторитетний ВНЗ. В голові спливла відома Могилянка. Подумавши трохи, ще й приписала: ракетобудівний факультет. Можливо, такого підрозділу в знаменитій академії немає, але звучало дуже солідно і страхітливо.