Розділ 8

Прокляття дроу

Пані Ґаруна незадоволено хитала головою:

- Дарма ти наговорюєш Даянові на Лонга. Він все одно не повірить. І з самим Лонгом треба бути обережною. Він нічого поганого мені не зробив, нас із Даяном підтримав у скрутний час. І я йому дуже вдячна. Але ще коли я жила в замку короля Хлобена в Серединному королівстві, то до мене доходили деякі неприємні чутки про Лонга... Та не буду про це... Просто прошу бути обережною.

- Даян вважає мене рабинею, а не нареченою, - пожалілася я пані Ґаруні. – Якщо я потрібна йому як якийсь інструмент, предмет для того, щоб представити своєму батькові, і він знає, що я можу загинути, то хоч би мав якусь повагу... Ну, не знаю, хоч краплю жалості, співчуття...

- У світі дроу немає співчуття, - зупинила мої роздуми жінка. – Тут кожен сам за себе. І якщо ти дав слабину – вважай, що програв у головному – силі. Бо лише сила й влада відіграють тут найголовнішу роль. Так, ще магія! Дянові пощастило, він має одну з найсильніших магій – кам’яну. Підземні боги люблять його. Боюсь, що колись Хлобен викличе його на поєдинок, щоб помірятися силами і вбити, як він зробив це зі своїм найстаршим сином. Я просила Даяна приховувати свої вміння, але він тільки сміється. Каже, що батько навпаки радітиме його успіхам, зрозуміє, що помилявся щодо нас. Так! Якби це був справжній батько, а не лиха його половина!

Пані Ґаруна розхвилювалася, її підборіддя затремтіло, складалося враження, що вона от-от заплаче.

- Божечки, як у вас тут... Як у глухому далекому середньовіччі, - зітхнула я. – А я думала, що високі податки, маленькі зарплати і непідйомна комуналка – це зло! А це просто чудо які гарні драпіжні додатки до нашого щасливого життя...

- Про що ти? – спитала здивовано пані Ґаруна.

- Та так, думки вголос, - розсіяно відповіла я, думаючи про своє. – Хто така Корнанда? Вона буде на вечері. Даян сказав, що приїдуть його друзі.

- Це його справжня наречена, - відповіла пані Ґаруна. – Принаймні, в них все йшло до заручин. Я мало її знаю. Коли вони почали зустрічатися, я вже майже не виходила з покоїв. Саме тому я хотіла поговорити з тобою про це.

Пані Ґаруна пильно глянула на мене й промовила, зітхнула:

- Ти хороша дівчина, Ілоно. Але, швидше всього, скоро загинеш. Порталів не витримав ніхто з наречених зі знаками. Не ти перша їхатимеш до короля Хлобена. Кажуть, одна з наречених Дорта, другого сина короля, витримала всі Хлобенові заклинання і пройшла навіть перші три портали. Дорт зміцнив її заклинаннями вогню, в яких він мастак. Але четвертий перехід убив дівчину. Тому... Ти не повинна мати жодної надії бути разом із моїм сином. Не повинна стояти нині між Корнандою й Даяном. Я хочу йому щастя. Хай, нарешті, одружиться і перестане гратися в ігри, затіяні прокляттям Бруганди і королем. Все дарма! Ми вічно будемо жити під землею.

Я слухала жінку і жахался. Як? Я чула, що в Даяна було вже кілька таких, як я, наречених зі знаком, котрі мали витримати якісь випробування короля і пройти якісь їхні портали. Всі вони загинули. Щодо себе я теж не мала жодних ілюзій. Як вже буде. Але те, що крім Даянових наречених були ще й інші, привезені королю його братами, – це було відкриття.

- То були ще й інші наречені зі знаками? – вражено спитала я.

- Так! Кожен неодружений син короля має привести одну наречену в День Кристалу. Знаки сонця в таких дівчат з’являються в ніч Мандрівних Вогнів під трампією. В кожному замку королівських синів є зал, в якому на стелі малюють руну трампії. В магічну ніч туди приводять незайманих дівчат, і одна з них стає нареченою сонцесяйного королівського дроу. На тілі в неї з’являється знак. Її ж він пізніше і везе до короля.

- Зал? – спитала я обурено. – Та нас запхали в тюремне підземелля за ґрати! Так, там на стелі було якесь мальовидло, і охоронці сили не застосовували, боялися, але... Там просто були молоді жінки. І деякі вже мали чоловіків.

- Так було не завжди, - зітхнула пані Ґаруна. - Зараз варта їде у найвіддаленіші й найбідніші шахти, щоб завести під знак трампії будь-кого силоміць. Раніше, в перші десятиріччя перебування дроу під землею, коли ми ще мали надію, що все вийде, найкращі представниці з народу дроу отримували знак і... гинули в порталах. Коли всім стало очевидно, що під час випробувань дівчат чекає смерть, охочих поменшало. Та вони зовсім зникли! Тоді намісники просто хапали будь-яких дівчат на вулицях і вели до трампії. Але почалися бунти серед населення. І тоді було прийнято негласний закон – дівчат брати лише на нейтральних територіях, в найбідніших глибинних тунелях і напівлегальних шахтах. Їхні мешканці не чинять опору. Та й то їм давали шанс уникнути смерті.

- Знаю, ваші «рятівники» гарно влаштувалися! Дуже старанно допомагають дівчатам уникнути смерті! – гірко й роздратовано скрикнула я, згадавши ту огидну ніч в тюремному підземеллі. – Ну, і якщо немає цнотливих – кого ж везе тоді той же Даян королю?

- Нікого. Знак трампії на світанку втрачає свою силу, зате набуває сили знак нареченої, якщо така є. Якщо такої не виявляється, Даян полегшено зітхає, що цього року не буде жодної смерті, і забуває про це аж до наступного року.

- А король? Він як на це реагує? Адже його, вважай, обманули. Зіпсували потенційних наречених спеціально!

- Він робить вигляд, що гнівається, але насправді, думаю, радіє цьому. Бо... не хоче виходу на поверхню, - зітхнула пані Ґаруна. - Та й навіщо виходити, коли є все, чого ти бажаєш: влада, багатство, жінки?! І видимість, що прокляття Бруганди ми намагаємося зняти.