Глава 19

Вранці я складаю плани, а вдень роблю дурниці. Так і зараз: стою перед Князєвим і червонію, як першокласник  в кабінеті директора, вислуховуючи про свою неприпустиму поведінку.

– Анно, ще раз дізнаюсь, що ти шури-мури крутиш із Шиловим, вилетиш звідси зі швидкістю світла!

Нормальні дівчата б давно вибачилися на моєму місці, але не я. Мовчу тупо, як партизан, дивлячись на підлогу. А що мені кричати, як коріння мандрагори, щоб повернути його у початковий стан.

– Менше з тим, - важко зітхнув він і відчинивши свій сейф, що стояв позаду шкіряного крісла, витяг звідти невеличку коробочку. – Аню, підійди сюди ближче до мене.

Затамувавши подих, я повільно наблизилася до шефа.

– Для бізнес-леді важливо підкреслити статусність та елегантність, а зробити це можливо  лише завдяки ювелірним прикрасам, оскільки вони – завершальний штрих образу. Одягни їх, - він протягнув мені коробочку, в якій я помітила кільце, що яскравим камінням виблискувало на сонці.

– Diamonds are a girl’s best friend, як співала Мерілін Монро, - посміхнулася я, одягнувши кільце на безіменний палець.

– Чудово, - взявши мою руку, схвально кивнув головою він, - а тепер сережки до пари і можемо їхати.

Через півгодини біля офісної будівлі Князєва плавно пригальмував гігантський лімузин. Він буквально палав чорним лаком, розсіював сонячні зайчики і здавався мені неймовірною розкішшю. Тоновані вікна загадково мерехтіли. Передні дверцята відчинились, звідки вийшов водій і допоміг нам із шефом сісти в салон авто.

– Отже, слухай уважно, Анно, - продовжив наставляти мене нафтовий магнат, - зараз ми їдемо до банку, де ти, як керівник офшорної компанії виступиш гарантом-поручителем для іншої компанії-нерезидента, яка буде брати кредит. Поводь себе впевнено, підтверджуючи свою особистість. На всі питання представника банку відповідай, що ти недаремно платиш гроші фінансистам та юристам, нехай вони займаються вивченням усіх паперів, які тобі нададуть для ознайомлення і в подальшому ти їх маєш підписати.

Приїхавши до комерційного банку, що знаходився майже в центрі міста, я відчутно почала нервувавати. В самому приміщенні банку на нас вже чекав Бугайов (юрист) та Суслов (фінансист). Шеф їм щось коротко кинув і залишив мене наодинці з ними. Потім до нас підійшли ще декілька чоловіків, які представляли компанію нерезидента «Ойлгез Лімітед» і почали задавати якісь питання. Я намагалася абстрактно відповідати, уникаючи гострих кутів. Суслов, як і я, помітно хвилювався, збираючи хусточкою піт з чола та постійно дивився на свій смарт-годинник на лівій руці.

Незабаром до нас підійшла якась худорлява дівчина і провела нас всіх до переговорної. Нас розмістили за великим овальним столом із червоного дерева та пригостили кавою. Я вивчала обстановку і сподівалася, що Князєв з хвилини на хвилину з’явиться, але замість нього до кабінету зайшов чоловік років сорока. Високий, сильний, із чорнявим волоссям місцями вкритим сивиною. Але вона ніяк не псувала його зовнішності, а навпаки надавала  йому піднесено-благородного вигляду. Блакитні очі, правильні риси обличчя та гордовита впевнена хода дарували йому відчуття того, що він як мінімум вищий від усіх нас на голову. Таких чоловіків, мабуть виводять в спеціальних лабораторіях по боротьбі із жіночим фемінізмом. Проти його погляду не встоїть жодна дівчина. І цей вишуканий напівбог призирливо стряхнув з рукава невидиму смітинку, причому зробив це так, ніби стряхнув з рукава мене, кинувши в мою сторону зневажливий погляд, промовив:

– Мене звати Плотніченко Руслан Валерійович. Я керуючий банком і особисто буду займатися оформленням кредиту для компанії «Ойлгез Лімітед».

Щоб відповідати образу успішної бізнес-леді я вирішила, що говорити щось за себе та свою компанію буде, як мінімум недоречно, адже розвиваючі фірми не потребують представлення. Тому я закинула одну ногу на іншу, і кинувши зазивний погляд на Плотніченка, відчула себе Шерон Стоун з «Основного інстинкту». І хоча нижня білизна була на мені, на відміну від головної героїні кінострічки, але настрій був такий самий, що хочеться трохи похуліганити: я демонстративно дістала пачку сигарет і закурила прямо в кабінеті.

Виявилося, що Руслан виявився досвідченим гравцем і на мої невинні витівки реагував цілком адекватно: попросив свою помічницю принести мені попільничку і відразу ж пішов в атаку, засипаючи представників «Ойлгез Лімітед» і мене градом запитань. Цікаво що цей керуючий банком шукає? Наче обережно коштує нас на смак. Його мета мені не зрозуміла, мабуть хоче відмовити у наданні кредиту, але сенс? Адже банк на процентах боржниках як раз і функціонує…

– Щось не так? – неочікувано м’яко поцікавився Плотніченко, торкнувшись мого плеча і тим самим вирвавши мене із філософських роздумів.

 Я глянула прямо йому в очі, намагаючись прочитати таємні думки керуючого банком. Але це мені не під силу, адже я не штучний інтелект, створений вченими Каліфорнійського університету, що здатен відтворити процеси мозку піддослідного.

Не дочекавшись відповіді, Плотніченко вирішив сісти за свій робочий стіл, звідки взяв до рук папку бордового кольору з емблемою банку. Потім він не кваплячись, витягнув документи і почав вголос зачитувати їх зміст. Слухаючи приємний голос, який лунав, наче музика, я, щоб не милуватися гарним обличчям банкіра, переключила свою увагу на його стіл, на якому степлер лежав суворо перпендикулярно до підставки з олівцями і ручками і паралельно іншим папкам. Судячи із суворого порядку на столі, він ще той педант. Перемістивши погляд зі столу на його руки, я також відзначила наявність манікюру на його доглянутих руках. Так, сучасних чоловіків не порівняти із їхніми предками, що мали брутальний вигляд. Зараз чоловіки, не відстаючи від жінок у дотриманні модних тенденцій, так само роблять не лише манікюр і педікюр, а й навіть інтимні стрижки: «під нуль» (немовля) чи їжачок. Як в знак підтвердження того, що вони кидають виклик правилам, які іноді так приємно порушувати.