Глава 7

Термінова укладка та макіяж в наш час – час сучасних технологій, зовсім не проблема, адже в кожній контекстній рекламі буквально волають: «Негарних жінок не буває! Буває, що просто не встигла викликати Швидку Краси!». Довго не роздумуючи, я призначила зустріч через «Ватсап» з майстром-перукарем та візажистом прямо в офісі. Потім набрала іншу швидку допомогу – Нінку, любительку гарних модних речей: суконь, сумок та взуття.

– Нінок, в тебе часом ніде не завалялося старенької сукні з дірочками, ну такої, щоб підлогу помити?  В мене тут зненацька благодійний концерт вискочив, а піти немає в чому… До того ж сиджу в приймальні сама, як ув’язнена, замість секретарки і вийти не можу, бо ключів від офісу та пульту для встановлення сигналізації немає! Дзвоню до цієї видри, а вона  морозиться!

– <…>, -  вилаялася, як вантажник у порту, моя колежанка. – Негайно повідом про це шефа, бо потім проблем не оберешся! Стосовно сукні, не парся, в мене є! І не одна! Дуже класно, що в нас з тобою розміри однакові, але є маленький трабл: як тобі їх, тобто сукні, передати?  Я зараз на роботі, займаюся лендінгом і біг бос мене постійно контролює! Якщо я відлучусь, хоч на годинку, то цей цербер відразу відірве мені голову! Тому їдь до мене додому, у сусідки бабулі Ліди візьмеш ключі від моєї квартири.

– Дякую, так і зроблю.

 Закінчивши розмову, побачила декілька пропущених дзвінків від батька. Ох, часу зовсім немає, потім обов’язково передзвоню. Набравши в черговий раз Анжелу та не отримавши від неї відповіді, я набралася сміливості доповісти шефу про ситуацію, що наразі склалася.

– Андрію Сергійовичу, дуже перепрошую! Але в мене форс-мажор! Анжела залишила офіс, оскільки в неї дитина впала в садочку, і сталося так, що ані ключів, ані пульту мені не залишила!

– Я тебе почув! – сухо вимовив він. – Набереш охоронця, номер якого має бути в телефонному довіднику в Анжели на столі, він прийде та все закриє.

   Телефонного довідника на столі я звісно не знайшла, але після нехитрих маніпуляцій в компі Анжели таки знайшла скан довідника телефонних номерів працівників компанії, серед них було три охоронці. Набрала першого за списком – Сашка Білого і мені пощастило, домовились о четвертій годині про закриття офісу.

    На призначену годину до мене з’явилися справжні феї – дівчата з виїзного салону краси. Так, після їх чарівних рухів крильцями-руками,  результат, який я побачила в дзеркалі мене приємно здивував та потішив. От що роблять гроші та спеціалісти у своїй справі. Чарівниці зробили з мене справжню грецьку богиню кохання. Зачіска виконана у моєму улюбленому грецькому стилі. Високий пучок, прикрашений елегантними прикрасами створив образ романтичної, граціозної та витонченої особи. А вмілий макіяж дуже вигідно скрив тіні під очима разом з втомою в моїх очах. Коли охоронець зайшов до приймальні, щоб зачинити офіс, то в бідного хлопця на декілька секунд пропав дар мови. А це ще я сукню не одягала! І добре ще, що хоч туфлі є: нові, чорні, модні, на високих підборах, майже під все підходять!

– Ви…ти така гарна… Ну просто королева Анна! А які у вас, тобто у тебе, плани на завтра на вечір? Може сходимо кудись у нічний клуб, потанцюємо. Ви…ти любиш латиноамериканські танці? – постійно збиваючись з курсу, поцікавився охоронець.

– Обожнюю, Олександре, і танці, і нічні клуби, але я зайнята і завтра, і після завтра, і взагалі! В мене ненормований робочий день, - посміхнулася я, - до того ж в мене є хлопець.

 Хай Сашко звичайний охоронець, але дуже симпатичний та милий, і як справжня дівчина обожнюю отримувати букети компліментів зі сторони чоловіків.

– Ну то й що? – не здавався він. – різноманітність ніколи не помішає. А раптом я краще? – хитро підморгнув він мені.

– Що краще? Танцюєш сальсу чи румбу?

– І це теж…

– Я не сумніваюся. Якщо раптом мені схочеться потанцювати латиноамериканські танці, я обов’язково тобі про це повідомлю.

    Через півгодини я здобула у Ніниної сусідки ключі від квартири і по-хазяйськи пірнала у її шафу в пошуках скарбів – вечірніх суконь.

    Оскільки я маю слабкість до певної кольорової гамми, то мій погляд відразу ж впав на витончену фіолетову сукню. Мабуть Нінка її ні разу ще не одягала, бо на ній досі висіла фірмова етикетка. Сукня лягла на мені ідеально. Бретелі зав’язувалися ззаду на шиї бантом, а ліф, безсумнівно, еротично і щільно підкреслював мої пишненькі груди. Прямо під грудьми виблискував і переливався дорогоцінною вишивкою пояс, а внизу до підлоги струїлися, набігаючи одна на одну, хвилі шовковистої матерії.

         Посміхнувшись своєму зображенню у дзеркалі, я зробила селфі у повний зріст і відправила Ніні.

– Крутяк, Анютка! Виглядаєш просто відпадно! На тобі сукня зовсім по іншому дивиться, бо на моїх крихітках ліф просто лягає гарними складками,  в тебе ж явно демонструє твою безцінну розкіш! До того ж в тебе така витончена спина, гріх її ховати! Коротше, дарую тобі цю сукню! - захоплено вигукнула подруга.

 – Дякую, сонце, але воно ж вартує шалені гроші! – зробила я спробу посперечатися, хоча сукня мені дійсно сподобалася.

– Мені, для тебе рідненька, нічого не шкода! Ще маленький чорний клатч візьми під сукню, буде дуже стильно виглядати!

Я випурхнула з під’їзду, відчуваючи себе кінозіркою на червоній доріжці. Голі плечі правда прийшлося прикрити піджаком від ділового костюму, бо оманлива погода ( гаряче сонце та крижаний вітер!) можуть сприяти постільному режиму.