Глава 4

Я хотіла встати та непомітно вислизнути з кімнати, але Макс не дав мені цього зробити. Варто було мені трохи підвестися, як він миттєво прокинувся та по-хазяйськи поклав свою руку на мої оголені груди.

– Ти куди зібралася в таку ранню пору? До універу? Що ти така активна, як біфідобактерія? Давай ще трохи полежимо, такий сон не дала мені додивитися, - невдоволено пробурмотів Бонд, - мені, як раз снилося море і розкішна яхта. Раптом почався шторм і я ледь не вилетів з неї. Яхту почало кидати із сторони в сторону, я вчепився в неї, тримаючись з усіх сил, думав вже втоплюся, і тут ти мене на самому цікавому місці розбудила. Наче насправді це було. Як гадаєш, що мій сон означає?

– Я не Ванга, передбачати наперед не вмію, - ледве через силу вимовила я пересохлим язиком.

  Страшенно хотілося пити. Я знов зробила спробу підвестися, але міцна рука Макса тримала мене, наче персонаж фільму «Рука-вбивця», що пересувалася та літала самостійно, незалежно від волі господаря.

– Хм, здається мені, що вода сниться до неприємностей, - продовжував міркувати в голос Макс, - а я так люблю спокій… Давай, Нютка, лягай, ще поспимо, а потім повторимо наше спільне нічне задоволення.

– Ні, - заперечувально я мотнула головою і відчула, що зараз готова провалитися крізь землю. – А що в нас із тобою вчора щось було?

– Звісно, що так! Ти, дійсно, взагалі нічого не пам’ятаєш? – якось здивовано поцікавився він.

– Ні… - зненацька відчула, як до щік хлинула кров, мабуть зараз я стала схожа на стиглий помідор.

– Ну ти даєш, - голосно розсміявся Макс, - а раніше ти на пам'ять не жалілася. Нютка, ти, навіть не пам’ятаєш, як ти кричала тут у ліжку на весь будинок?

– Макс, не знущайся! Як ти опинився в мене в квартирі? – тепер я вже не червоніла, а запалала та задиміла, як поліно в печі, від сорому та безсилля я знову закрила очі.

– Ти сама мені подзвонила вчора ввечері і попросила, щоб я до тебе приїхав…

– О, Господи! Сором то який! Це все Нінка та її кляте шампанське! До речі, де вона? – раптом я згадала про свою бойову подругу.

– Вона, як істинна леді, побачивши мене, відразу ж викликала собі таксі і залишила нас наодинці, так що наш феєричний секс ніхто не побачив, а даремно! Якщо б ми виставили наше хоум-відео на продаж в простори Інтернету, то стали б міліонерами, зірки «німецького кіно» просто відпочивають на рівні з нами! Це було неймовірно, я відразу ж накинувся на тебе, як зголоднілий лев в савані, а ти зовсім не пручалася, навпаки, відповіла мені взаємністю, - очі Бонда світилися бенгальськими вогнями.

– Все досить, Максе! Все, що відбулося сьогодні вночі – це безглузда випадковість. Я не вмію пити алкогольні напої, бо від них мені стає дуже погано. Вчора я була дуже п’яна і нічого не пам’ятаю! Прошу тебе, залиш мене одну, будь ласка! – втомлено вимовила я, скинувши його важку руку з себе, стягнула ковдру, якою обмоталася, як гусінь в кокон, залишивши оголеним Бонда.

– Зараз попрацюю Станіславським – не вірю! – вигукнув він і не на мить не зніяковівши, продовжував світити свої «принади». – Знаєш, як кажуть, що в тверезого на думці, то в п’яного на язиці. Буквально вчора ти зізналася, що мене кохаєш, і всі ці роки вірила, що я до тебе повернуся, а зараз, опустивши очі, кажеш зовсім протилежне!

  Я знову глянула Максу прямо в очі, і зрозуміла, чому в мене вчора так зірвало дах. В них було стільки п’янкого та надзвичайного! Раптом по спині пройшовся електричний розряд, поширюючи, як кола по воді, хвилі тепла. Внизу почало пульсувати, наче там прокинулася хижа щука, розмахуючи хвостом, а я намагалася її втримати стегнами. Оце так погляд! А яке розкішне тіло… Справжній грецький бог: потужний торс,  довгі ноги та міцні руки. І що він зі мною робить?

– Максе, навіщо це тобі? Я ж тебе взагалі не знаю, адже тебе не було майже п’ять років і тут якась одна випадкова зустріч спричинила такі бурхливі наслідки. Одне я знаю точно, що твоя мати була тоді проти наших відносин і тому ти так себе повів…

– Анечко, ну навіщо ворушити минуле? А? Треба жити зараз і насолоджуватися моментом, бо можливо він ніколи в житті вже не повториться. Скажи, який сенс псувати те, що маєш тут і зараз?

– Мені б хотілося знати, що ти до мене відчуваєш, інакше я просто зійду зараз з розуму!

– Взагалі-то я не люблю особливо розповідати про свої почуття, і роблю це виключно для тебе! Я тебе згадував, як світле янголятко, що промайнуло в моєму житті.  Проте випадково зустрівши тебе вчора, мене ніби вразило електрострумом: ти, наче із зеленого бутона перетворилася на розкішну троянду. Я дивився на тебе і не міг насолодитися твоїм ароматом, твоїми витонченими лініями та особливими формами. В той момент я повністю усвідомив, що поступив по відношенню до тебе, як остання сволота. Тепер я до кінця життя буду себе зневажати за те, що зробив із тобою. І з ким я так обійшовся? З найкращою, найпрекраснішою та найчарівнішою дівчиною на світі! Пробач мене, мила, якщо зможеш!

Від почутого, я очманіло мовчала та дивилася на Макса. Він важко зітхнув, його переповнювало щире каяття. Його погляд був як у напаскудившого цуценя, і я не втримавшись взяла в долоні його обличчя і поцілувала в лоб.

– Звісно, мені немає виправдання, - продовжив він, - але сьогоднішня ніч… Ніколи раніше я не відчував подібного кайфу, це було щось фантастичне!

Ага, чоловіки усі так говорять. А п’ять років назад взагалі беріг мене для весілля, щоб була цнотливою. Як в житті іноді все цікаво виходить! Хто б міг собі уявити!