Розділ 4

До класу жінка влетіла однією з останніх - як завжди не любила витрачати час на порожнє очікування. Та й навіщо поспішати, якщо до зборів все одно не зможе поспілкуватися з вчителькою й обговорити те, що її по-справжньому цікавить? Швидкою та впевненою ходою попрямувала до місця Асі - третя парта в середньому ряду, і, сіла, відразу ж діставши блокнот з сумочки.

Найочевиднішим було б припустити, що обговорювати будуть майбутній випускний, але ні, Людмила Іванівна, класний керівник, здивувала.

- Вітаю. Я розумію, що у кожного з вас мало часу, але у нас в класі трапився ... неприємний інцидент.

- Про що ви? - подав голос хтось із батьків.

- Одна з учениць класу стала жертвою булінгу, - видавила з себе вчителька, червоніючи. Було помітно, що привертати зайву увагу цій темі вона особливо не хотіла, але посаду зобов'язувала. Тим паче що за кілька хвилин до цього в клас тінню прослизнула директорка.

- Це що ще за звір такий? - насупився чийсь тато й обурено заворушив вусами. - Знову в туалеті закривати стали, чи що? Або ще щось гірше ... ?! – він почав неквапливо підійматися, але його поспішно заспокоїли:

- Ні-ні, ніяких туалетів і фізичного насильства, - замахала рукою директорка. - Але приємного, мушу зауважити, теж мало, - короткий колючий погляд на класну керівницю, і стало зрозуміло - вона нею незадоволена.

- Так що це таке? В чому проблема? - продовжували допитуватися ті з батьків, хто ще не був у курсі останніх тенденцій.

- Може, для початку, поясніть, що таке цей самий булінг, і чому нас через це зібрали?

Ксенія схилила голову і поблажливо посміхнулася - новомодні слівця, а зміст залишився тим самим, що і багато років тому. Тільки зараз за це дійсно можна було понести серйозну відповідальність.

- Цькування, звичайне цькування у всіх своїх проявах, - пояснила вона, помітивши розгубленість педагогів. - Закривання в туалеті, до речі, теж до цього можна віднести. Але, думаю, тут справа дещо інша.

- Так, Ксеніє Вікторівно, ви абсолютно праві, - кивнула класна керівниця. - Отже, нещодавно нам стало відомо про те, що деякі учні нашого класу замішані в інтернет-цькуванні однієї зі своїх однокласниць. В якій саме формі це відбувалося нам на жаль, не відомо, проте результатом стало те, що дівчинка стала прогулювати уроки, а завтра її мама планує забрати документи зі школи.

- І лише це? - розслабився хтось із дуже зайнятих татусів. - Так вони ж підлітки - вчаться жити в цьому світі й відстоювати свої позиції.

- За подібне «і лише» - штраф у розмірі понад 50 тис. гривень кожному з учасників процесу, - пояснила суддя. Не було бажання при всіх пояснювати, що відповідальні за це в тому числі й співробітники школи.

- Тобто як це? - пожвавилися батьки. Ще б пак - такої суми ні у кого не було.

- Дякую, Ксеніє Вікторівно, ми знаємо про це. Однак на цей час ніхто не збирається займатися розслідуванням - на цьому наполягла мама учениці, - стиснула губи директорка.

- Добре, тоді поясніть, для чого ви нас зібрали, - вже роздратовано зажадала одна з мам.

Ксенія слухала все, про що говорили педагоги, але для себе зрозуміла одне - треба буде вдома поговорити з Асею. Дуже не хотілося в це вірити, але, схоже, її дочка все ж причетна до цькування однокласниці. Інакше навіщо були всі ці хитрощі з чищенням історії браузера, постійним проведенням часу в ноутбуці та особливою секретністю? Та й взагалі - робота, та життєвий досвід навчили її одному - перш ніж виносити вирок, варто ознайомитися з версією подій всіх учасників. Але якщо поговорити з постраждалою від цькування дівчинкою навряд чи вийде, то з рідною донькою вона цілком зможе це зробити.

Коли заходила додому, дуже нервувала - нікому ж не хочеться вірити в те, що його дитина робитиме погано і підступно щодо когось, чи не так?

З дитячої (уф ... до підліткового віку це звучало якось логічно, але тепер ...) лунала тиха музика, отже, дочка була вдома.

- Ася, ти зайнята? - приготувавши м'ятний чай, постукала у двері доньки, і та майже відразу відкрила.

- Привіт. Ну що, було щось варте уваги? - без особливої цікавості запитала Ася, повертаючись до комп'ютера, щоб зробити музику трохи тихіше.

- Так, - надавши голосу трохи байдужості, сказала Ксенія. - Ти знаєш, що одна з твоїх однокласниць забирає документи зі школи?

По тому, як розкрилися очі Асі, зрозуміла - вона вперше чула про це.

- От дурепа! - роздратовано сказала дівчинка.

- Асю, що трапилося? Раніше ти ніколи так не відгукувалася ні про кого.

- А як її ще назвати, якщо трохи зачепи - відразу в сльози та до матусі біжить? - з насмішкою спитала, навмисно не дивлячись на матір. Ще й мишкою почала клацати бездумно, вдаючи, що дуже зайнята. Але цього разу в голосі дочки було щось неприємне і нове для жінки. Ніби її маленька і добра Ася раптом стала якимось жорстким та цинічним стервом.

- Тобто ти знаєш, про кого я говорю, і розумієш, про що ми розмовляли на зборах, - зітхнула вона.

- Складно не здогадатися, - байдуже знизала плечима.

- Ну, радує хоча б те, що такий епізод був лише один, - зло сказала Ксенія. - Ти скажи, невже у вас в класі працює тільки стадний інстинкт? Хтось зробив дурість, а інші підхопили!