Розділ 17

Сезон дощів цього року був якимсь надто активним. Грози не припинялися, вода стікала широкими струмками вздовж вулиць до водостоків. Блискавки разривали густі чорні хмари, що нависали над усім континентом.

А я проводила в абсолютному неробстві третій день поспіль. Нових справ не надходило, містер Деф не поспішав видавати мені доступ до справ, понизивших репутацію агенції, а від Джеремі Тейта не було жодних звісток.

За цей час я вже згразла всі нігті. Чи вийшло у королівських слідчих забрати тіло другої вбитої людської жінки? Чи збіг це чи все ж таки ще один сигнал про появу серійного вбивці? І чому, демони б їх подерли, мене досі не викликали до вежі?!

Один Сальватор у ці дні почував себе комфортно. Пропадав, коли я виходила під стіну дощу, і з'являвся, коли переступала поріг будівлі. Та й то не завжди.

Загалом, фамільяр сваволів як міг. І не дуже страждав від цього.

— Ви міс Крамер? — уточнила невисока тендітна дівчина із сріблястим волоссям, відчинивши двері до кабінету на четвертий день.

— Так! Я! — пожвавішала я, аж підстрибнувши на місці і відсунувши вбік стопку карт, з допомогою якими намагалася передбачити майбутнє.

Це майбутнє, до речі, передбачатися не хотіло. І вже десятий розклад поспіль прямо повідомляв мені, що я страждаю повною фігнею.

Кіта з Тарі не було. Один пішов допитувати свідка, а другий у таверну. І, гадаю, нескладно здогадатися, який куди подався.

— Доброго дня, — я вже була на ногах, радіючи новому замовнику. Мабуть, тому самому, про якого говорила місіс Аурен. — Проходьте. Сідайте. Чаю?

— Ні, дякую, — дівчина м'яко посміхнулася. А я відзначила нехай просту сукню, але з дорогої фіолетової тканини. — Мені порадила вас місіс Аурен. Я хотіла б найняти вас.

— Звичайно, — я ще раз вказала їй на стілець біля мого столу і сіла навпроти. — Розкажіть…

— Мій брат — повний кретин! — перебила вона мене, різко перетворившись із ніжної німфи на розлютовану валькірію.

І тут я ідентифікувала її расу. Відьма.

— Мало того, що після смерті наших дорогих батьків він успадкував усе, бо був старшим! Так тепер тринькає весь наш спадок як тільки може! Міс Крамер, він уже тягне руки до мого посагу, уявляєте?!

Я не уявляла, але співчутливо кивнула.

А дівчина продовжувала:

— І добре б він програвав гроші чи пропивав, то ні! Мій брат не відвідує таверни та ігрові будинки! Він знайшов собі якусь даму легкої поведінки і на кожну їхню зустріч дарує їй настільки дорогі прикраси, що мені й уявити складно! Та на вартість останньої каблучки можна три місяці сотню слуг утримувати!

— Добре, — відповіла я, квапливо записуючи її свідчення. Моє перо підвело в самий невідповідний момент. Різко звалилося на стіл, записавши лише перші кілька слів. — Міс?..

— Ой вибачте! — почервоніла вона від збентеження, так само різко повертаючись до образу німфи. — Я не представилася. Моє ім'я Зева Сіван.

— Міс Сіван, — звернулась я до неї, відзначивши на полях кривим почерком листа ім'я замовниці, — що саме я маю для вас зробити?

— Я підозрюю, що мій брат опікується шахрайкою і здирницею, — нарешті видала вона причину своєї появи. — Ходять чутки, що жінка, яка незабаром прибере до рук увесь наш спадок, уже була під заступництвом кількох знатних чоловіків. І всі вони втратили свій капітал. Деякі навіть заповіли все цій шахрайці. Боюся, що й мого брата чекає така доля, якщо її нарешті не зупинять!

Ого, звучить цікаво. Що ж там за фатальна красуня така?

— Скажіть, міс Сіван, ви зможете повідомити мені імена тих кількох панів, які вже постраждали від рук шахрайки?

— Так звичайно.

— Вони живі? — про всяк випадок уточнила я після того, як зайшла мова про заповіти.

— Наш світ покинув лише один, наскільки мені відомо, — спокійно додала відьма. — Старість.

Так, ну, криміналом тут не надто пахне. От якби підозрювана вбивала своїх залицяльників, після того, як ті переписували на неї всю свою власність… Так, така справа могла б мене значно просунути кар'єрними сходами.

Але нажаль. Прийде працювати з черговим шахраєм. Сподіваюся, буде не складніше, ніж справа містера Фолька.

Я закінчила з розпитуваннями через півгодини. А відьма встала зі стільця якраз у той момент, коли повернувся Тарі. Кинувши обережний погляд у бік фавна, вона обернулася до мене і пошепки додала:

— Я рада, що серед слідчих нарешті почали з'являтися жінки. Впевнена, вам вдасться докопатися до істини. І ви не потрапите під чари цієї гадини!

Шокувавши мене ще раз, відьма вирушила до містера Дефа вирішувати фінансові питання.

— Ось так нікого не чіпа-а-аєш, а тебе вже в поми-и-иї окунули, — зітхнувши, протягнув Тарі, дістаючи коробку з тютюном.

— Я не при ділах! — скинувши руки, озвалася я. І ми обоє засміялася.

— Цікаво, скільки вона готова заплатити, за умови, якщо справа саме стосується грошей? — хмикнула я, забираючи чашку і вирушаючи за новою порцією чаю.