Розділ 16

Ранок почався з гуркоту зливи та спалахів блискавок. Я сиділа на ліжку, закутавшись у ковдру, і невдоволено спостерігала за бурею за вікном.

— Будеш так і далі сидіти — запізнишся, — пробурмотів Сальватор, ходячи по моєму ліжку.

Причому меблі не сильно бентежило те, що мій фамільяр просто дух. Ліжко скрипіло під вагою його тіла. І погойдувалося.

— Мій плащ в агентстві залишився, — зіщулилась я від прохолоди.

— А був би на тобі вчора — викинути довелося, — зауважив кіт, розлягшись на моїй подушці.

І то вірно.

Але ось так виходити під зливу, щоб дістатися роботи… Все одно ж вибору немає. Якщо навіть голова королівських сказав, що вихідного мені не бачити, то від перевертня такої милості точно не варто чекати.

— Ух, ну, ходімо, — наважилася я, скинувши ковдру.

— А мені то що, — хмикнув Сальватор. — Я завжди поруч з тобою. Ось тільки мені не доведеться мокнути.

І розчинився у повітрі.

Щасливчик!

До агентства я дісталася мокра, незважаючи на те, що скористалася міським транспортом, втомлена після вчорашнього і до обурення зла. Останнє сталося через те, що в диліжансі мені встигли кілька разів наступити на ногу, тицьнути ліктем у бік і облаяти останніми словами за те, що зайняла місце біля вікна, а не вийшла на кілька зупинок раніше.

— Дана, доброго ранку, — Кіт кинув на мене один короткий погляд, коли я похмурою хмарою пропливла повз і труснула гривою мокрого волосся, яке обліпило обличчя.

— У кого як, — шикнула я, стягуючи промоклу наскрізь накидку і здригаючись від огиди.

В цей час за вікном вдарила блискавка таких розмірів, що нею можна було всю столицю осяяти.

— А що, у тебе сьогодні ранок не вдався? — поцікавився чаклун, повернувся до Тарі й хмикнув. — Бачиш, ти сьогодні такий не один.

— Ранок середньої паршивості, — пробурмотіла я, чарами висушуючи накидку та сукню. Закашлялася від великої кількості пари і впала на стілець, нарешті почуваючи себе нормальною відьмою. — А ось нічка видалася не найкращою.

— Тільки не кажи, що ще один труп знайшла-а-а.

— Ну як тобі сказати, — озвалася я, масажуючи пальцями скроні. — Трупом учора побувала я сама.

У кабінеті повисла тиша. І тільки вітер ударився шаленим птахом у вікно.

— Дана, що ти хочеш цим сказати? — Кіт повільно опустив на стільницю перо, яке до цього затискав між пальцями, і з подивом дивився на мене.

— Що значить вас учора вбили, міс Крамер?! — перевертень ривком відчинив двері, роблячи крок усередину. — І чому я дізнаюся про це не від вас, а від відділу королівських слідчих?

Три погляди зосередилися на мені.

Довелося розповідати. Все. Починаючи з того моменту, як ми розлучилися з Грегом, і закінчуючи тим, як я лягла спати.

— Вітаю з придбанням фамільяра, — не до місця ляпнув Кіт, коли розповідь була закінчена, а перевертень мені особисто чаю зробив.

— Так, пощастило, що він так вчасно набув форми, — погодилася я, зігріваючи долоні об стінки чашки.

— Не дякуй, — пролунало з-під столу. — Це й у моїх інтересах. Загинеш ти, загину і я.

— Так це означає, що у нас проходить практику відьма, що увійшла у повну силу, — задумливо простяг містер Деф. А блискавка, що майнула за вікном, спалахом відбилася в його вертикальних зіницях.

— Саме, — підтвердила я, роблячи ковток чаю. — Отже, тепер я готова взятися за одну з тих справ, що може загрожувати мені смертю. Тепер не страшно ризикнути життям.

— У тебе їх залишилося всього сім, — долинуло все з-під того ж столу. — Не поспішай, Дано.

Я тільки відмахнулася і вичікувально подивилася перевертню в очі.

— Поки нічого не можу вам обіцяти, міс Крамер, — сухо промовив Оберон Деф.

— Через них нам рейтинг и пони-и-изили, — простягнув Тарі. А перевертень тієї ж миті нагородив його суворим поглядом.

— У якому сенсі понизили? — я перевела погляд з одного детектива на іншого і знову на начальника. — Через нерозкриті злочини?

— Так скрізь, міс Крамер, — зауважив перевертень. — Якщо відсоток нерозкритих справ є досить суттєвим, рейтинг агентства в загальному списку знижується.

Отже, загальна кількість справ не така вже й велика, якщо парочка глухарів так сильно підкосила «Замковий отвір».

— Значить, розкриватимемо справи! — ляснула я долонями по стільниці. — Справа місіс Аурен розкрита. Тож я готова братися за нову роботу.

— А я тільки збирався дати вам вихідний, — з сарказмом простяг перевертень, — але якщо ви так рветесь у бій…

— Місіс Аурен до міс Крамер! — Грег зазирнув у кабінет і здивовано оглянув усіх присутніх. — Я щось пропустив?

— Нічого, — хорова відповідь, здається, не переконала ельфа. А я кашлянула і засміялася. — Де місіс Аурен?

— Добрий вам день, міс Крамер, — фавна відсунула вбік мого помічника і зробила крок усередину.