Розділ 6

— Міс Крамер, ви ж розумієте, що це лише домисли? — Протягнув перевертень, коли я озвучила свою підозру.

На стіл забиратися не довелося. Оберон Деф погодився не чіплятися до слів, що звіт лежатиме у нього на столі.

— Це не домисли, — хитнула я головою. — Це факти, які свідчать про те, куди варто далі рухатися! І зараз ми без королівської варти більше нічого зробити не можемо!

— Дано, це дуже серйозне звинувачення, — промовив Кіт, ходячи по кабінету. Він час від часу чухав гладке підборіддя і зітхав.

— Це не звинувачення, — хитнула я головою. — А підозра. Занадто багато фактів збігаються.

— Давай по порядку. — Почнемо з того, що ніхто до нього в дім потрапити не міг.

— Саме, — я знову спалахнула. — Вікна крихітні, двері він зачиняє, через трубу теж не пробратися. Так як після події ніхто не оглянув його оселі, більше сказати не можна. Про своїх ворогів містер Фольк нічого не сказав. Навіть не запропонував підозрюваних, що дивно. Гноми зазвичай пам'ятають всіх своїх ворогів поіменно і бажають їм зла.

— Майже як відьми, — підколов перевертень.

Я зиркнула в його бік:

— Майже. Але скількох гномів ви знаєте, які не назвуть бодай одного ворога?

— Припустимо, — погодився Кіт. — Це дивно, але не більше.

— Як і те, з якою кількістю грошей заради цієї справи згоден був розлучитися підозрюваний, — підтвердила я. — Гноми ті ще скупердяї.

— Ми пройдемося по всіх стереотипах сьогодні, міс Крамер? — хмикнув начальник, позіхнувши. — Йшлося про його найбільшу цінність.

— Саме так, — я вчепилася поглядом у начальника. — Раз волосся на вухах було його найбільшим багатством, тоді чому справа лежить уже три тижні? Чому містер Фольк за свої гроші не зажадав якнайшвидше його розслідувати? Тарі сказав, що йому було байдуже.

— Так? — Кіт повернувся до фавна, який флегматично розглядав місцями пожовклу побілку на стелі.

— Ну-у-у, якщо це та-а-ак можна описати-а-ати…

— Тарі!

— Так, — зітхнув фавн, подивившись на чаклуна.

— Містер Фольк, працюючи в банку у страховому відділі, міг застрахувати волосся, — сказала я і лише потім зрозуміла, наскільки дивно взагалі пролунала ця фраза.

— Але доказів немає, — знову зауважив Оберон Деф.

— Я не маю повноваження, щоб вимагати в банку чужу страховку, — різко повернулася я до нього. — Ось із цим і треба йти до варти короля. Але це не все.

— І яку ще незначну деталь ви притягнете за вуха? Та простить мене містер Фольк за цю метафору, — зітхнув перевертень.

— Справа лежить уже три тижні, — за складами промовила я, відчуваючи небувале емоційне піднесення. — Але вуха містера Фолька й досі гладкі й блискучі. Ні натяку на щетину. На власні очі бачила.

У кабінеті повисла тиша. Фавн спустив копита зі столу, Кітел завмер, а начальник насупився.

Усі вони знали, що це означає.

— Але ж ми можемо припустити думку, що волосся просто не встигло проклюнутися? — повільно простяг чаклун.

— Або можемо припустити те, що знають навіть діти, — я широко посміхнулася, почуваючи себе переможцем. — Що гном, який з власної волі втратив волосся, більше не зможе заплітати з них коси. Тому що волосся більше ніколи не виросте.

— За власним бажанням? — перевертень виглядав спантеличеним. — Тобто власноруч?

— Не обов'язково. Він міг бути у змові з кимось із своїх друзів. Або навіть із усіма. І якщо існує страховка, то це справа не про хуліганство, а про фінансові махінації та шахрайство.

— Але ми не маємо доказів, що ця страховка існує, — пробурмотів Кіт.

— Правильно, — я все ще дивилася на перевертня. — Але містер Деф, може запитати через королівську варту відомості з банку. І якщо страховка існує, доповісти про наші підозри.

Я нарешті зітхнула і плюхнулася на свій стілець. Включила лампу, не бажаючи перебувати в напівтемряві, і знову обвела всіх, хто зібрався поглядом. І тільки зараз помітила Грега, що стояв у дверному отворі.

Ельф не пішов додому, лишився слухати. І зараз дивився на мене величезними очима, сповненими захоплення.

— Чого це він пішов на це? — Кіт ще раз глянув на єдиний аркуш у папці. — Невже не розумів, що обман розкриється?

— Причина злочину, на мою думку, борг, — сказала я. — Але тут я взагалі ніяких доказів не маю. Крім того, що наш містер Фольк дуже полюбляє проводити своє дозвілля в тавернах. І, можливо, комусь заборгував. А ось про те, що обман не розкриється…

Я задумалась. Відповідь крутилася десь на поверхні. Але я ніяк не могла її зловити.

— Злочин стався після ночі, проведеної в таверні, — прошепотіла я, дивлячись на одну точку. — Вони пили...

— Містер Фольк міг сподіватися, що, якщо його позбавлять волосся в стані сп'яніння, це не вважатиметься рішенням, прийнятим з власної волі, — перевертень почухав підборіддя кігтями. — За цією версією просто повинен бути ще один злочинець.