Розділ 1

— Моє ім'я Дана. У мене призначено зустріч з Обероном Дефом, — саме з цими словами я увійшла до приватної агенції слідчих «Замковий отвір».

А вже за кілька хвилин стояла в кабінеті, що пропахнув димом сигар.

За масивним столом з червоного дерева сидів огрядний перевертень і уважно переглядав документи, які я йому передала. Хмикав і облизував пальці із загостреними жовтими кігтями, перевертаючи сторінку за сторінкою.

На середині він здався, захлопнув папку і підняв на мене жовті очі з вертикальними зіницями.

— То це вас до нас направили на практику, міс Крамер?

— Просто Дана, — попросила я.

— Веледана Крамер, — простяг перевертень, проігнорувавши моє прохання і відкинувшись на високу спинку крісла. — Чому це вас відправили саме до нас?

Я промовчала, припускаючи, що питання риторичне.

— Відьму, що не набула повної сили, — продовжував він. — Жінку.

Я стиснула зуби. Якщо зараз і він почне міркувати про те, що в детективній справі жінкам не місце, я не ручаюся за себе. Наслухалася вже за вісім років навчання…

Як же іржали однокурсники, коли я сказав, що планую стати суддею. А посада слідчого допоможе мені зрости до бажаного крісла.

На нашому потоці було лише сім дівчат. А ось до останнього курсу дотягнутися вийшло тільки в мене. І протягом усього навчання мене невпинно тицяли носом у те, що обрана професія не для мене. Як кошеня у перевернуту миску з молоком!

— Якщо вас щось не влаштовує, містере Деф, зв'яжіться з адміністрацією академії, — я відповіла найспокійнішим тоном, на який зараз була здатна. — А тепер покажіть мені місце і дайте справу. Я збираюся розпочати роботу негайно.

Перевертень явно був незадоволений. Але словами розкидатися не став.

Мене провели в один із двох спільних кабінетів і вказали на порожній стіл у темному кутку. Судячи з бардаку, інші слідчі  використовували його як склад для непотрібних паперів та брудних чашок.

— Ось ваше місце, міс Крамер, — не стримуючи задоволеної посмішки, озвався перевертень. — Облаштовуйтесь. Справу вам підберемо.

Я пропалила поглядом широку спину в темному дублеті і окинула поглядом кабінет.

Невелике і досить світле приміщення, за винятком того самого кута, де опинився мій стіл. Декілька шаф, утиканих папками зі справами. І крихітний круглий столик із білим чайником та трійкою чашок.

Письмових столів у кабінеті також було три. З урахуванням мого. Що ж… «Замковий отвір» могла похвалитися не дуже великим штатом слідчих.

Ось і відповідь на запитання, чому сюди відправили саме мене.

І це після того, як на шостому курсі я особисто розкрила серію крадіжок із королівської скарбниці!

Мою подяку, у вигляді прокльонів, адміністрації академії за мій розподіл отримає трохи пізніше. А поки що я вирішила прибрати місце, де мені доведеться працювати найближчий рік.

Тепер має статися якесь диво, щоб я за цей час змогла просунутися кар'єрними сходами і через рік опинитися в кріслі судді.

— Або треба отримати якусь гучну справу, — пробурмотіла я, переносячи всі брудні чашки на круглий стіл.

Однак щось я сумнівалася, що хтось у здоровому глузді звернеться з таким до цієї агенції. Відділ королівських слідчих завжди отримував доступ до подібних справ першим. А решті агенцій діставалися лише недоїдки.

— І як зрозуміти, що це документи? — у сумнівах вимовила я, потупцювавши поряд зі столом, на якому були розкидані папки, листи і якісь нотатки.

А потім хмикнула, це не мої проблеми.

І клацнула пальцями.

Всі предмети зі столу злетіли, а потім так само рухнули в центрі кабінету. З гуркотом вибиваючи пил із тонкого коричневого килима.

Саме в цей момент відчинилися двері до кабінету. І на порозі з'явився величезний фавн.

Великі закручені роги, темні очі та шерсть замість волосся. Діловий костюм, що складається з білої сорочки, світло-жовтого жилета і таких же коротких штанів. Штанини закінчувалися десь у районі умовного коліна. А нижче йшли звірячі ноги з такою ж коричневою шерстю, як і на голові, і чорні копита.

— Ж-а-а-ах, — задумливо простягнув він, глянувши на бардак, який я перенесла до центру кабінету. Потім підняв погляд на мене і завмер. — Твоїх рук справа?

— Моїх, — не заперечила. — Нема чого захаращувати моє робоче місце.

— Резо-о-онно, — погодився він і, зітхнувши, пройшов усередину. Переступив через купу паперів і простягнув мені пазуру. — Тарі Аїз.

— Дана, — відповіла я, потиснувши долоню.

— Просто Дана?

— Просто Дана.

— Зрозумі-і-іло, — таким ж задумливим тоном простяг він. — Практикантка?

— Так.

— Помі-і-ітно.

Його манера розмови мене насторожувала. Наче фавн встиг прийняти щось заборонене, перш ніж прийшов на роботу. Загальмованість у відповідях та діях — це не найкраща якість для слідчого.