Розділ 3

- Як тебе звуть?- я не знала як звертатися до дівчини, тому вважала доречним дізнатися її ім'я.
- Моє ім'я Джена, пані.
- Дуже красиве ім'я. Мене звуть Стар. Будемо знайомі.- я усміхнулася до дівчини. - Як давно ти тут? - я помітила, що моє запитання схвилювало дівчину, але вона все ж відповіла, стараючись, щоб голос її звучав спокійно.
- Я вже й не пригадаю... тут час пливе геть по іншому. Для мене, по моєму годиннику пройшло уже три з половиною роки.
- Ти сумуєш за своїм земним життям? Чому не повернешся?
- Не можу, Пані. Мій дім тепер навіки тут. Я вже звикла, та і моя родина теж тут. Хазяїн добре до мене ставиться, у мене хороша зарплатня, мені немає на що скаржитися. Ось, ми вже прийшли.- Джена відчинила ще одні двері, і ми вийшли в небаченої краси сад. 
 При самій стіні замку росли кущі троянд різних відтінків синього, від чорних до ніжно ніжно блакитних. По іншу сторону, наче стіною росли ще одні кущі всіяні чорними квітками, схожими на жоржини. Я підійшла до одного з таких кушів, та хотіла вдихнути їхній аромат, але Джена не дала мені цього зробити. 
- Не робіть цього! Вони смертельно небезпечні. Один лише вдих їхнього аромату змусить вас спати цілий тиждень. На відстані їхній аромат не відчувається, але варто вам лише підійти ближче...
- Навіщо ж тоді їх вирощують?
- Ці квіти використовувала наша колишня Королева, але її вже кілька років немає біля нашого Господаря.
 Ми підійшли до столика, на якому вже очікували ароматний чай в чайнику, салат з морепродуктами, та печена картопля. На десерт принесли чізкейк з вишнями.
- Джена, присядь повечеряй зі мною. 
- Мені не дозволено, Пані.
- Я не хочу сидіти в свій день народження сама. Якщо потрібно буде пояснення для Господаря, то я готова йому його надати.
- Гаразд.- дівчина посміхнулася та присіла біля мене. 
- Розкажи мені про вашого Господаря. Хто він?
- Я раніше чула, що наш Господар був тут в'язнем, але йому якось вдалося повернутися в Світ Реалій. Але він щоночі повертався сюди. Департамент Сновидінь став для нього недоступний. Ходить легенда, що з'явиться у Темній Пустоті Маг, що поверне нашому Господарю жагу до життя та закінчить його ув'язнення на цих землях.
Раптом перстень на моїй руці, видав дивний пронизливий дзенькіт, чим злякав мене та Джену.
- Пані, вам уже час повертатися. Ходімо, я вас проведу до порталу.
Ми підвелися та пройшли до непримітної малесенької будівлі в кінці саду. Дівчина відчинила двері і ми увійшли в приміщення, де більшу частину простору займало величезних розмірів дзеркало в срібній рамі, інструктоване чорними каменями та темно синіми квітами з темної матерії.
- Ці квіти створив наш Господар з найтемніших сновидінь. Він говорив, що навіть у найтемнішому злі, є місце прекрасному.-Джена помітила мою зацікавленість порталом.- А ще, це найсильніші Соноводи у Світі Сновидінь.
Дівчина налаштувала портал та підійшла до мене.
- Пані, вам потрібно зняти перстень інакше ви не зможете повернутися. Але коли ви повернетесь до нас наступного разу, ви знову зможете його одягнути.
*****★*****★*****★*****★*****★*****★*****★*****★****
- Хвала Великому Полум'ю, Стар, ти жива!- щойно я розплющила очі, то почула голос Хелен, а вже через кілька секунд зрозуміла, що я знаходжуся в її кабінеті.
- Що трапилося? Я вчасно повернулася, без запізнень.
- Тебе не було у Світі Сновидінь. Ти зникла з усіх радарів. Тебе ледь не подали в розшук від Департаменту. Де тебе носило?
- Не повіриш, я була в Сонній Пустоті. Там такий прекрасний сад...
- ДЕ ТИ БУЛА?- подруга поглянула на мене поглядом, в якому читалися страх та недовіра.
- Так, я теж спершу здивувалася. Але прошу тебе, не розповідай поки що нікому. Мені потрібно більше часу, щоб зрозуміти як і чому я там появилася. Хтось, або щось мене туди перенесло. Але там дуже красиво. Я познайомилася там з дівчиною, яку звуть Джена. Вона з Департаменту, але уже більше трьох років вона проживає в Сонній Пустоті разом із сім'єю.- Хелен уважно слухала мою розповідь, але коли я почала розповідати про Джену, вона здивувалася, та на її обличчі знову з'явився відблиск страху.
- Джена Мун? Ти серйозно?
- Я не запитувала її прізвища, але наступного разу обов'язково запитаю. А хто це?
- Ми разом проходили Посвячення, разом навчалися, але через рік вона зникла, а через кілька місяців і вся її сім'я, що була пов'язана з Департаментом. Стар, я повинна повідомити про цей інцидент у Департамент. Пробач, але все надто серйозно. Ця Джена в розшуку не лише в Світі Сновидінь, їх розшукують у Світі Реалій теж. 
- Подасиш звітність трішки пізніше. Зараз поспішати немає сенсу, адже я навіть не бачила Господаря. - тут я зрозуміла, що сказала зайве. Хелен одразу ж почала розпитувати хто він, тільки я прекрасно розуміла, що вона цікавиться цими деталями не з простої дівочої цікавості.
- Я тобі ще раз говорю, я знаю дуже мало інформації, щоб подавати звіт у Департамент. Я не бачила його, не отримала жодної інформації про нього.- я вирішила приховати від подруги, що це ув'язнений Маг, і що він знову живе у двох Світах.
- Хелен, ти вдома?!- повернувся чоловік Хелен, та шукав її. Ми повинні були закінчувати з розмовою про "Світ Магії" і вийти до нього. 
- Пізніше поговоримо. До речі, завтра ми з Настею хотіли поїхати в клуб. Ти з нами?
- Звичайно! Ходімо, хоч з Даніелем привітаюся, заодно приготуєш мені чаю.- я штрикнула подругу під ребрами, через що вона почала пищати і так сміючись ми вийшли з кабінету.
- Привіт, Ден. Як служба? - ми зайшли на кухню, де вже сидів чоловік Хелен.
- Привіт, Стар. Все по старому, на жаль. А в тебе як справи? Виспалася?- хлопець усміхнувся та підморгнув мені. 
- Тобі чесно сказати, чи збрехати?
- Краще чесно, а то Хелен дуже хвилювалася за тебе. - обличчя Дена стало серйозним.
- Ми вже обговорили цю ситуацію з Хелен. В подальшому таких хвилювань не повинно бути. Все було під контролем, просто сталися деякі зміни, на які ми не очікували.
- Ну тоді гаразд. Більше так не лякай, а то Хелен зовсім сон втратить.
- Чай готовий. - Хелен поставила на стіл чашку з ароматним чаєм.
- Ммм, з бергамотом. Мій улюблений. А лимонний сік є?
- Все для тебе.- подруга дістала з холодильника невеличку пляшечку у вигляді лимону.