Вступ

Стар прокинулася від яскравого сонячного світла, що пробивалося крізь тонкі віконні фіранки. Дівчина розплющила очі та поглянула на годинник.
- О ні, я проспала! - від залишків сновидінь не залишилося й сліду. Стар почала бігати по кімнаті в пошуках робочої уніформи. 
 Сьогодні був перший робочий день Стар. За порадою матері, дівчина влаштувалася на перший час працювати офіціанткою у кафе неподалік їхнього дому. В цьому ж кафе працювала бар-вумен її подруга Хелен, яка була дуже пунктуальною, тож Стар похапцем одягаючись молилася усім можливим богам, щоб встигнути вийти з дому, до того як подруга почне розривати її телефон дзвінками.
 Стар вибігла з кімнати та пробігаючи біля дверей кухні випадково почула розмову батька та матері, що дуже її зацікавила, адже вони говорили про неї.
- Ми повинні її підготувати. Через два тижні випробування Вогнем. Вона повинна бути готова. - говорив її батько Норман до матері. 
- Я знаю, але вона ще така юна. Я досі не можу звикнути з тим, що наша маленька зірочка уже така доросла. У неї, здається, сьогодні перший робочий день?
- Так. Вона уже мала б прокинутися. Піду розбуджу.
- Доброго ранку усім. Я уже прокинулася, тож немає потреби. Про що розмовляли? Що за випробування Вогнем? До чого я маю бути готова? - Стар дивилася на своїх батьків з притаманною лише їй легкою дитячою цікавістю змішану з наївністю. Стар уже зрозуміла, що зарано почала хвилюватися про спізнення на роботу. Її робочий день повинен був розпочатися на годину пізніше, але в останню хвилину дівчині написала подруга, що її присутність сьогодні не потрібна і вона може залишатися вдома.
- Доню, чай будеш? - поцікавилася мама, як завжди вправно відхиляючись від розмови.
- Так, мамо, дякую. - Стар підійшла до холодильника та почала діставати інгридієнти для свого сніданку. Сьогодні на сніданок у неї були сирні грінки з ковбасою. Дівчина обожнювала коли жовтий розплавлений сир тягнувся тонкою мотузкою від бутерброду.
- Так про що ви розмовляли з батьком? Я все ще чекаю від вас обох відповіді.- дівчина уже почала дратуватися, але батько відповів:
- Доню, це буде довга та дуже серйозна розмова. Я повинен бути впевнений, що тебе нічого не відволікатиме, перш ніж починати цю розмову. А ти, здається, сьогодні на роботу ідеш.
- Ні, робота на сьогодні відміняється. Моя присутність там сьогодні не потрібна. Тож я уважно слухаю, тату.- Стар підняла на батька свої темні карі очі, що все ще були трохи сонні.
 Тут Норман зрозумів, що дочка не відчепиться, і розповідати доведеться. Але вони з матір'ю Стар - Кейтлін ще не вирішили, як правильно розпочати розмову з донькою, і як їй пояснити, що вона - не зовсім звичайна, як і її батько. Чоловік чудово знав, що розповідати доведеться йому, адже дружина не знає всього того, чим він живе уже багато багато років, починаючи зі свого вісімнадцятиріччя.
- Гаразд, доню. - зітхнув батько. - Поговоримо після сніданку, і я тобі все розповім. Але пообіцяй мені, що ти віднесешся до моєї розповіді з усією серйозністю та відповідаьністю. Як не крути, тобі скоро виповнюється вісімнадцять років.
- Добре, тату. - Стар була дещо здивована і спантеличена, адже батьки ніколи не розмовляли з нею настільки серйозним тоном. Навіть коли вона бешкетувала, або вперше не прийшла ночувати додому. Отже, це щось справді максимально важливе.
 Мама подала Стар чашку з ароматним чаєм, і дівчина почала смакувати свій сніданок, не помічаючи, що їсть занадто швидко, так їй кортіло дізнатися цю важливу річ, про яку батько мав розповісти після сніданку.
- Повільніше, Стар. - зробив зауваження батько.
- Ой. - дівчина усміхнулася. - Дякую.
- Смачного, доню. - побажала мама, а батько продовжив:
- Поснідаєш, зайди в мій кабінет.
- Добре.
***
 Коли Стар увійшла в кабінет батька, той саме допивав каву. Батько майже увесь час, що був вдома проводив саме тут за чашкою кави, або за роботою з якимись документами. Стар кілька разів проглядала ці документи, але геть нічого в них не розуміла. Всі документи були в зашифрованому вигляді. Деякі були графіками руху зірок на нічному небі в різний період року. Коли батько працював з документами, всім присутнім в квартирі було категорично заборонено заходити в кабінет, або відволікати його. 
- Проходь, Стар. Сідай. Апельсинового фрешу? - батько чудово знав, що це улюблений напій дівчини ще з раннього дитинства.
- Спасибі, тату. Я собі наллю. - Стар підійшла до невеличкого столика на якому стояла машина для виготовлення фрешу. Налила собі склянку, та присіла на стілець навпроти батька.
- Я вся в увазі. Що ж такого мені слід знати?- дівчина поглянула на батька по справжньому дорослим і усвідомленим поглядом, чим ще більше вразила чоловіка. Норман не очікував, що його любима донечка виросте так швидко,  але тепер вони зможуть проводити значно більше часу. Чоловік в цьому був достеменно впевнений. 
- Не знаю навіть з чого почати...- батько зітхнув, та зробив ковток кави. - Ти виконувала всі мої вказівки? Записувала свої емоції перед сном, після сну, записувала свої сновидіння?
- Так, звичайно. - Стар вийняла з сумки невеличкий блокнот і поклала перед батьком на стіл. Батько дав їй це завдання, щойно їй виповнилося шістнадцять років.
 Батько відкрив блокнот, та проглянув кілька останніх записів. Норман знав, що кілька днів тому Стар розійшлася з своїм кавалером, тож її емоційний стан і сновидіння в цей період були для нього зараз дуже важливі.
- Я не просто так просив тебе це все записувати. - продовжив батько, завершивши огляд блокноту. - Наш світ, доню, це не лише те, що ми бачимо, коли не спимо. Окрім реального світу є ще сновидний світ. В цей світ ми переносимося, коли засинаємо. Він називається Світ Сновидінь. Звичайні люди, як правило, не можуть керувати власними сновидіннями, або створювати нові, але є люди, що народжуються з даром магії сновидінь. Таким людям відведене непросте життя, адже вони живуть одночасно на два різних світи. У мене теж є цей дар. І у тебе теж. Тому щойно тобі виповниться вісімнадцять років ти постанеш перед Старійшинами та Великим Вогнищем, і дізнаєшся яку роль ти відіграватимеш у Світі Сновидінь.
- Що за Велике Вогнище? Що мені потрібно зробити? - схоже, новина про інший світ геть не вразила дівчину, або вона просто не хотіла показувати батьку свої хвилювання.
- У ніч повноліття кожен майбутній маг сновидінь проходить випробування Вогнем. Це давній ритуал, який давніший за наш реальний світ. Світ Сновидінь - це ефемерний енергетичний світ, що з'явився одразу після Великого Вибуху. Спершу його населяли лише духовні істоти - примари та русалки. Інколи забрідали демони та одухотворені речі. Одразу з першими людьми у Світі Сновидінь з'явилися перші Старійшини. Це четверо великих мудреців, що охороняють порядок у Світі Сновидінь. Найстарший - Адамус, за ним іде Каспар, Симона і наймолодша з роду Старійшин - Зої. Маги сновидінь живуть значно довше звичайних смертних, адже частково ми належимо до духовних істот ефемерного світу, тож і старість підкрадається до нас значно повільніше. 
Стар уже помічала, що батько виглядає значно молодшим, ніж його вік, та й сама дівчина виглядала на п'ять років молодшою. Така особливість її дару їй неабияк сподобалася. 
- І як проходитиме моє випробування? - повторила своє запитання дівчина.
- У Лісі Спогадів, на Галявині Звуків вічно горить Велике Вогнище. - почав розповідати батько. - Кожен новоспечений маг, перш ніж увійти у Департамент Сновидінь повинен віддати шану Вогнищу. Саме Вогнище знає усе про кожного мага, яка доля його чекає. Але натомість маг повинен віддати дещо йому. Вогнище може забрати біль від розлуки, може забрати наївність дитячу, або забере спогади про того, хто приніс в твою душу темряву, або біль. Вогнище забирає усе темне, що не дозволяє тобі залишити Світ Реалій. Натомість він дає знання та силу, про яку звичний смертний навіть і не мріяв. Тобі слід увійти в саме серце Вогнища, лише тоді ти отримаєш те, що по праву належить тобі. Вогонь не обпікає, лише оберігає твою душу, що в цей час надто слабка, бо відокремлена від фізичного тіла. 
- Від кого оберігає? Хто може забрати мою душу, чи зашкодити їй? - Стар почала хвилюватися після останніх слів батька. Увійти у саме серце Вогнища. Це ж самогубство! Але батькові вона довіряла найбільше, тож сперечатися не стала. Батько ніколи не дозволить, щоб з його донькою щось трапилося. 
- У світах, що схожі на Світ Сновидінь мешкають різноманітні еферні істоти, що можуть забрідати у Світ Сновидінь. Їх приваблює енергія душ. Якщо б не було Вогнища, душами магів, що проходять посвячення обов'язково хтось би заволодів. Якщо душа мага ув'язнена іншим магом або істотою, то і тіло мага також належить йому. Повернути таких магів майже неможливо. - завершив розповідати Норман. - Є ще якісь запитання?
- Так, навіщо ми переносимося у Світ Сновидінь? Що за місія нас там чекає?
- Основна робота Світу Сновидінь - створювати нові сновидіння для звичайних людей, а також керувати їхніми мандрами у нашому світі, адже є місця, які небезпечні не лише для смертних, але й для нас. Але про це все і ще багато чого іншого ти дізнаєшся від своєї наставниці та викладачів у Академії Сну. Одне ти маєш знати зараз. Вітання з будь яким магом, не важливо, вищого він рангу чи ні : "Нехай Великий Сон береже тебе.", а відповідь: "Нехай Велике Вогнище дарує Вам свободу думки". Завтра після півночі ми з тобою вирушаємо у Світ Сновидінь, де ти познайомишся зі своєю наставницею. У вас буде ознайомче заняття, а я поспостерігаю. А зараз мені потрібно працювати. Тож можеш повертатися до своїх звичних справ.