Сучасна Попелюшка

Новий поворот

Що він нам несе

Прірву або зліт,

Ти не розбереш,

Якщо не повернеш

За поворот.

Інна жила у квітучому місті України - у місті Києві, родилась вона у бідній інтелігентній сім'ї. Батько був викладачем в Університеті, а мама була вчителькою музики. Після перегляду списку професій, хто зараз найбільше отримає на ринку праці, вона вирішила стати маркетологом, закінчила Університет з гарними оцінками та навіть непоганими відгуками від викладачів. Дівчина мріяла про золоті гори та великий бізнес. Інна була чарівною худорлявою дівчиною з темно-рудим волоссям та сірими очима. Але після закінчення навчання їй чомусь не стали усі навперебій пропонувати роботу та скільки вона не бігала, нічого не могла знайти. Зненацька її давній знайомий запропонував продавати книги, ходити від фірми до фірми та пропонувати товар. Робити було нічого та вона сумно погодилася. Ось так її мрії розбилися об скелю реальності.

В черговий звичайний день Інна взяла сумку з книгами та сумно пішла знову пропонувати книги у виділеному для неї районі. Зазвичай, деякі її навіть не пускали, деякі лише переглядали товар та лише іноді хтось щось купував. Так вона йшла з важкою ношею та побачила чергові двері в компанію, які були чомусь відчинені. Коли вона зайшла до офісу, то почула крики - це кричав директор компанії на молоденьку дівчину невисокого зросту з чорним довгим волоссям. Виявилося, що дівчина-менеджер з реклами завалила усю роботу та у неї на очах дівчину звільнили з роботи. Секретарка зиркнула своїми очима на Інну та пошепки попросила посидіти тихо, а то зараз ще й  Інні дістанеться на горіхи від шефа, а вона сама потім подивиться її книги.

Начальник після криків підійшов нервовий до секретаря з питанням: "Де ж ми знайдемо нового менеджера з реклами? Треба терміново. Незабаром же виставка". Та мовчала та розгублено дивилася на нього. Шеф звернув свою увагу на молоду дівчину, що увійшла та запитав: "Що там у Вас?".

"Книги, непогані. Є різні жанри", - відповіла та.

Начальник примружився та уїдливо заявив: "Ось Ви ходите, пропонуєте, а освіта у Вас хоч є?".

Інна подивилася на статного високого чоловіка зі світлим волоссям років п'ятдесяти та відповіла, що вона має вищу освіту та вчилася на маркетолога, дивлячись собі під ноги та думаючи, навіщо вона сюди взагалі зайшла. Чоловік насупився, потім чогось посміхнувся та несподівано запитав: «А Ви не бажаєте у нас працювати за фахом? Пожежні машини - це дуже цікаво та перспективно». Інна подивилася на картину, що  висіла на стіні, де була зображена гарна велика червона пожежна машина, потім донизу на власну сумку з книгами та хитнула головою.

Таким чином її  взяли на роботу. Шеф промовив до неї, що на підготовку до виставки у неї місяць та все вже майже готово, махнув кудись рукою та пішов до свого кабінету. Секретарка показала їй робоче місце та трохи ввела до курсу справ. Інна почала шукати буклети чи брошури про пожежні машини, але їх ніде не було. Виявилося, що в реальності ні буклетів, ні сайту у фірми ще не було, тобто все було оплачено фірмам, але готового результату не було. Також сумно йшли справи ще й з продажами. Як виявилося, фірма була невеликою та мала маленький завод, який проектував та сам виготовляв пожежні машини. Робили вони зараз одну пожежну машину для пожежників та й ту в борг. У неї спочатку руки опали, а потім подумала: «Маркетолог я чи ні, зараз мені випав шанс довести це».

Дівчина намагалася зателефонувати до тих компаній, але ті грубо відповіли, що все вже зроблено та давно віддано, нахабно обманювали молоду дівчинку. Інна сторопіла від такого нахабства, але потім взяла себе в руки та подумала: «Якщо доля підносить тобі лимон, зроби з нього лимонад». Вона пішла розбиратися з усіма цими проблемами. Так проявивши якусь жорсткість та силу духу, яку вона в собі несподівано відкрила, або за допомогою батога та пряника вона змусила їх зробити все як треба. Дала «морський» лад. За цей місяць було зроблено величезну роботу та ось нарешті виставка, червоні блискучі пожежні машини заїхали на майданчик виставки та зайняли своє місце. Їй пожежні автомашини звичайно сподобалися, але вона перебувала в деякому шоку, адже на вулиці була люта зима та було дуже холодно, а Інна мала стояти на виставці та роздавати буклети, але вона зовсім не очікувала, що потрібно стояти вісім години на вулиці на морозі. Їй чомусь здавалося, що виставки повинні бути всередині приміщення. Інна якось вже була на виставці квітів, адже вона сама захоплювалася квітами та навіть отримала диплом ландшафтного дизайнера, закінчивши спеціальні курси. Але вона вирішила все одно не здаватися.

Інна була відповідальна та відкинув сором'язливість, почала роздавати буклети та заводити нові знайомства серед покупців. Як виявилося, замовниками були не тільки пожежні організації, а й величезні заводи та компанії. Завдяки її активності, знайшлися багаті замовники, які замовили та оплатили покупку. Так  все почалася. Зарплата поки у неї була маленька, але їй це здавалося поки нормальним. Вона була сповнена надіями та добрими очікуваннями. Все закрутилося, а як на новачка на неї іноді скидали різну роботу, навіть яка не відноситься до її обов'язків, мовляв нехай вчиться. Одного разу знову до неї підійшов шеф та заявив, що потрібно залишитися після роботи та терміново оформити договір. Юрист захворів, а тут замовники приїхали та вимагають терміново підписати договір. Вона після довгих пошуків знайшла старий шаблон договору та з таким завданням вона теж впоралася. Через декілька місяців Інна вже сама могла швидко оформити та змінити договір, та навіть домовиться з клієнтами. З дрібного карася вона непомітно для себе перетворювалася в більш хиже створіння. Їй підвищили зарплату та навіть дали премію, а також виділили машину від фірми, яка її возила, коли їй треба було через справи фірми. На радощах вона купила собі шикарну косметику, туфлі та плаття якогось бренду, продавчиня їй навіть сказала, що ці сукні шиють та розробляють в Італії. Вона була дуже задоволена.