Глава 3. Пастка мачухи

Наступного дня Анна намагалася забути минулий вечір, але кожна дрібниця нагадувала їй про фестиваль і про Максима. Її серце ще пам’ятало його усмішку, голос, теплий погляд.

Але реальність була суворою. Мачуха, як завжди, чекала на неї у великій світлій кухні, її обличчя було похмуре:

— Анно, — почала вона різко, — сьогодні ти йдеш по магазинах з моїми дівчатами. І не смій відволікатися! Ти потрібна мені для всіх дрібниць.

Анна ковтнула важко. Вона вже звикла до таких наказів, але серце щось шепотіло: «Не дозволяй їм зруйнувати цей день».

У магазині мачуха не приховувала своєї злісної уваги. Сестри постійно підсовували Анні важкі сумки, сміялися з її невдалих спроб нести їх. Анна відчувала, як гнів і образа піднімаються всередині, але вона вирішила не показувати цього. Вона пам’ятала Максимові слова з вечора: «Ти заслуговуєш на більше».

І тут сталося несподіване. Біля центрального входу в торговий центр вона побачила знайоме обличчя.

— Анно! — пролунало поруч. Це був Максим. Він усміхався, немов весь світ належав лише їй у цю мить. — Я шукав тебе!

Анна зупинилася, серце затріпотіло. Мачуха й сестри помітили його теж, і обличчя мачухи набуло виразу, який передвіщав неприємності.

— Хто це? — холодно запитала вона, наближаючись. — Анно, що ти тут робиш?

— Просто зустріла… — Анна відчула, як її голос тремтить, — друга.

Максим підійшов ближче, не відводячи погляду від Анни:

— Я просто хотів переконатися, що з тобою все добре.

Мачуха мовчки зиркнула на нього і відвела сестри в сторону. Її очі блищали холодом, але Анна вже знала: вони не зможуть зруйнувати цей момент.

— Дякую, що прийшов, — тихо сказала Анна, коли вони залишилися наодинці.

— Я ніколи не залишу тебе саму, — відповів Максим і її серце затріпотіло ще сильніше.

У той момент Анна зрозуміла, що навіть у світі інтриг і злих людей завжди є місце для магії і справжнього кохання.