Узениця (Узин)
Швидкоплинно тече час. Він минає не лише для живих, а й для імен, яким зводили кургани у сподіванні на вічність. Але ім’я похованого зникало разом із його племенем. Велич цих пагорбів несла нам історії, яких ми ніколи непочуємо, та одна з останніх таки пробилася крізь товщу віків до нашого часу.
Понад пів сотні курганів та їхніх груп, що належать до різних епох, були розташовані давніми людьми з особливим замислом. Вони стояли так часто і так влучно, що вказували напрямок до народів, які жили занадто далеко, мали свою мову та незрозумілу культуру. Згодом ці насипи склалися у справжню карту, закарбовану в ландшафті.
А дорога та річка опинилися настільки затиснутими між цими мовчазними свідками минулого, що утворилися вузькі проходи. Вони не давали розростатися поселенню, яке виникло там, затиснуте обіймами курганів, і взяло собі відповідну назву — Узениця.