міф

Козелець

Зима. Люди менше часу проводять на вулиці переміщуючи роботу до хати.

Якось завітав чорт в одне село, а навкруги жодної душі, всі по хатах сидять. Чорт не міг без запрошення до будинку зайти, а мороз такий, що кістки пробирає.

Роздивився навкруги коли бачить кіз до будинків запускають, котрі на вулиці прогулювались. Тож швиденько віднайшов тварину й до її душі проситься, щоб до людей зайти, жертву відшукати.

Коза погодилася. Знаючи наміри чорта, поважаючи господарів, рогата пішла на хитрість. Чотиринога попросила перебратись чорта до рогів, бо не завжди господарі пускали її оскільки вона на своєму хутрі багато снігу до хати заносить. А, знаходячись у виростах вона просунула б їх до будинку, де чорт зміг би вийти. Погодилася бісова душа.

Сіпнувся чорт, а в один ріг не поміщається, тож довелося йому розділитись. Він розділився на дві частини: тварину і людську, стихійну і небесну, страшну і нетерплячу, духовну і матеріальну. Роздвоївшись, біс позбавив себе сили. А коза розігнавшись, як вдариться рогами у стіну, ті й повідпадали.

Вийшов чоловік на вулицю, коли бачить його коза безрога, запустив її до хати роги захопивши.

Коли сів козак до столу, а з рогів голос виходить, назовні проситься, без душі кози чорт вийти не міг. Став чоловік дурити нечистого собі вигоду шукати.

Лихий вже не радий, що до цього села завітав та у пастку потрапив і на всі поступки погоджується. Взяв молодик чортове слово, що той все виконає, та й кинув вирости в піч. Вогонь визволив чортяку, той і втік через димохід з димом.

З того часу, щоб не привертати до себе чорта, вимовляючи назву лихої істоти, люди казали “коза безрога”, а те селище, де біс більше не появлявся Козелець прозвали.