міф

Шепетівка, Шептичі, Шепетин, Шепіт та багато інших.

Орда йшла землями “краяними”. Прямували стрімко, незважаючи на спротив козацького війська. Не довго крокували, оскільки невідома сила прийшла на допомогу захисникам рідних земель.

Розгнівався темник, який командував 10 000 воїнами, погукав до себе шамана та поцікавився дивною причиною, чому його воїни то тремтять від страху, то тікають з місця бою.

Шаман повідав те, що йому розповіли духи. У козаків є шептуни які знають секрети сили як земної, так і небесної. Нашіптують вони страх, тож тікає від того військо, шепочуть на люту погоду, то стає кволим військо орди, шепотали вони на здоров’я — хворіли татари.

Темник зібрав військо, наказав їм вуха смолою закрити, поселення взяти, а шептунів до нього привести.

Тяжко татарам поселення взяти було, та не втримали їх ані стіни, ані погода, ані шептуни.

Стали татари шептунів шукати, а знайти не могли, бо не могли відрізнити їх від звичайних людей. Катували вони люд, щоб дізнатись про тих шептунів. Довідались лишень, що є місце, де вони знанням навчають тих людей, які особливими були.

Орда брела землями у пошуках шептунів. Вони чули шепіт лісу серед чистого поля, чули грім серед ясного неба, чули німе виття грізної бурі.

Шептуни, як тільки могли, захищали те поселення, де зберігалися знання.

Люди стали пов'язувати свої поселення з шептунами, щоб збити татар зі сліду, та захистити особливих людей, на котрих покладалася велика надія. Так з'явилися назви поселень, як Шепетівка, Шептичі, Шепетин, Шепіт та багато інших.

Люди переказували, що вони врятували те поселення. Згодом інші особливі люди там знання здобували, яких характерниками кликали.