Коломия
Тяжко було людям, їх косили тяжкі хвороби знущаючись над слабким тілом. Знахарі, знаючи силу трав лікували людей. Але не у кожному поселенні він був. Люди самі піклувалися самі про себе, випробували навмання силу природи. Хтось видужував, а комусь ставало гірше.
В одному з поселень, де Дажбог мав велику владу, люди видобували сіль. Найкращі шматки вони викладали на найсонячніше місце. За день сіль прогрівалась, а в ночі на неї лягали відпочивати. Тепло сонця вигрівало та виліковувало людей, надаючи їм сили, щоб побороти свої недуги навіть у зимку.
Люди славили Дажбога. Прославляли розпечене коло. Воно "мило" людей своїм теплом, даруючи радість життя. Торговці прибуваючи за сіллю, також пізнали радість, коли страждання відходять хоч і на мить.
Розїзжаючи у різні краї, торговці розповідали про те місце, де зникають хвороби. У них запитували, що це за місце і де воно знаходиться. Вони знали те, що розповідали їм люди з соляних копалень, що це коло миє тому і прозвали те місце Коломия.