міф

Нежатина нива (Ніжин)

Йшов холоп дорогою, радів, що знайшов десять зернин, які з воза купця випали. Хотів тільки но з’їсти, як перечепився об камінь та впав. Поки він підіймався, курка підбігла і виклювала зерно. Схопив холоп курку, а тут до нього рядовичій підходить.

- Ти чого мою курку схопив, ану віддай! - Ще й тумаком пригостив.

Побачив то закуп, що чином вищим за рядовичого був, то вирішив поживитись. Підійшов до нього і звернувся.

– Чого це ти людей ображаєш? Якщо не можеш віддати зерно, то я вас розсуджу. Візьму я ось цю качку, за свою “справедливість”, а з холопом я розрахуюсь. Він відвішав тумака рядовичому, погукав за собою холопа, та й пішов собі.

Коли йде смерд. Підійшов він до рядовичого, того що на нього працював, та й запитав за що йому так дісталося. Рядовичій й розповів. Розгнівався смерд, як так, що за десять зернин цілу качку забрали, то й поспішив наздогнати закупа. Смерд наздогнав закупа біля самого дому куди він качку відпустив, з такою ж “справедливістю” забрав він індика.

Коли їхав купець і побачив, як чоловік пішов з індичкою та ще й тумаків надавав. Цікаво йому стало. Розпитав він смерда, та й собі думає: дай но поживлюся. Виявилося, що смерд не тутешній, тож купець забрав порося та прогнав його з міста.

Коли смерд приїхав додому, там збирали податки. Розповів він свою історію, а служитель церкви і собі на вус накрутив. Зібрався, духовний служитель поїхав до купця. І по “справедливості” забрав у нього вівцю.

Дружинник, який дізнався від купця, як той лишився вівці, й собі вирішив спробувати долю.

Явившись до служителя церкви, погрожуючи зброєю, по “справедливості” забрав у нього коня.

Церковний служитель, своєю чергою, розповів про це боярину. Боярин поміркував і, як і інші пішов розбагатіти. Погрожуючи війною та складними відносинами у яких звинуватять дружинника, він відібрав корову з биком.

Князь бачить, що дружинник засмучений ходить, і запитав, що його турбує. Той і розповів усе, як є. Князь сприйняв образу дружинника як свою. Він послав гінця до іншого князя з претензією, що його бояри обібрали дружинника і вимагав стадо корів та стільки ж биків.

Князь не став виконувати вимоги, зібрав він військо та пішов війною, для того, щоб землі під свої стада загарбати.

Дізнався князь, що йде до нього війна. Він зібрав своє військо і зустрів ворога.

Люди полягли у бою. Зійшов врожай. Жінки не встигли з дітьми зібрати зерно. Залишились не жатими ниви. Люди з покоління у покоління передавали цю історію щоб жадібність не забирала нові життя, а те місто згадували як Нежатина нива.